Панахида біля каменя
Панахида в православній традиції — це заупокійна служба за померлим. Навесні 2024 року в Петербурзі вона набула й громадянського значення. Після звістки про смерть Олексія Навального городяни несли квіти до Соловецького каменя на Троїцькій площі. Камінь встановлено в пам'ять про жертв політичних репресій, тому саме туди люди приходили з квітами та свічками, і саме там священнослужитель мав намір відслужити службу за Навальним.
Обвинувачення будувалося на частині 1 статті 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення. Ця норма стосується організації масового одночасного перебування громадян у громадському місці, якщо воно нібито спричинило порушення порядку. Саме такий склад інкримінували священнику, хоча сама служба так і не відбулася. Для юристів такі справи про публічні зібрання давно стали предметом суперечок: межа між молитвою, пам'ятною акцією та масовим заходом у законі проведена розмито, і правозастосовники тлумачать її по-різному.
До богослужіння справа не дійшла. Михнова-Вайтенка затримали, і майже весь день він провів у поліції. Після затримання він потрапив до лікарні з інсультом. Хвороба на кілька тижнів вивела його зі звичайного життя, і брати участь у процесі він не міг.
Строк, який закінчився раніше за суд
Строк давності в адміністративному праві — це період, після закінчення якого особу не можна притягнути до відповідальності за проступок. Поки священник лікувався, цей строк закінчився. Суд так і не став розглядати справу по суті, не з'ясовував обставин затримання і не давав оцінки намірам єпископа. Провадження закрили, як повідомила об'єднана пресслужба судів міста.
Закриття через давність не рівнозначне виправданню. Воно означає лише, що держава втратила можливість виконати рішення за конкретною статтею. Для захисту таке рішення виглядало як перемога, але самому єпископу воно не зняло жодного обвинувачення по суті, і питання про правомірність затримання в суді не обговорювалося.
У бюро, яке займається юридичною підтримкою такого роду справ, рішення сприйняли як важливий прецедент для схожих ситуацій. Однак сама історія на цьому не закінчилася. Строк давності закрив одну справу, але не зупинив переслідування священника загалом.
Реєстр і нові справи
Через дев'ять днів після закриття справи, 19 липня 2024 року, Міністерство юстиції внесло Михнова-Вайтенка до реєстру іноземних агентів. Реєстр веде Мін'юст на підставі закону про контроль за діяльністю осіб, які перебувають під іноземним впливом. Включення до нього накладає на людину обов'язки звітувати про фінанси та маркувати публікації, а недотримання цих вимог тягне за собою адміністративну відповідальність.
Статус іноземного агента став новою підставою для адміністративних справ. Вони розтягнулися на два роки і стосувалися вже не панахиди, а звітності та маркування матеріалів. Так справа про службу біля Соловецького каменя, закрита через давність, виявилася лише першим епізодом тривалого переслідування, яке тривало до 2026 року.
1
