Формулювання обвинувачення в таких справах рідко буває зрозумілим без контексту. Закон про небажані організації, ухвалений у Росії 2015 року, дозволяє визнати іноземну або міжнародну організацію небажаною. Після цього будь-яка участь у її діяльності, включно з поширенням її матеріалів, стає підставою для адміністративного або кримінального переслідування. Статус присвоює Генеральна прокуратура, і рішення зазвичай не залежить від того, хто саме поділився матеріалом. Тому для обвинуваченого важливо, що саме вважається «діяльністю» в конкретній справі.
Інтерв'ю чи репост
За версією «Бумаги», «діяльністю» у справі виявилося інтерв'ю, яке священник дав «Новой газете Европа». Видання, створене журналістами колишньої редакції «Новой газеты» після її призупинення та переїзду за кордон, стало небажаною організацією лише через дев'ять місяців після публікації цієї розмови. Таким чином, за логікою «Бумаги», розмова була записана й опублікована до того, як проти видання виникли правові наслідки.
Інші джерела, РБК, ЗакС і прес-служба судів, описують обвинувачення інакше. За їхніми повідомленнями, йдеться не про інтерв'ю, а про репост із посиланням на YouTube-канал і подкаст видання. Можливо, обидва описи стосуються одного й того самого матеріалу, однак із опублікованих повідомлень не можна зрозуміти, який саме текст або запис ліг в основу протоколу. Різницю між інтерв'ю та репостом у російському праві важко переоцінити: у першому випадку людина виступає автором висловлювань, у другому поширює чужий матеріал, і обставини вини при цьому можуть відрізнятися.
Попередні справи
Для «Бумаги» ця історія частково особиста. 2025 року Михнова-Вайтенка вже штрафували на 15 тисяч рублів саме за репост запису самого видання, визнаного іноагентом. Статус іноагента в липні 2024 року священник отримав, а рішення про штраф 2025 року обласний суд скасував за його скаргою. Видання нагадує і про 30 тисяч рублів штрафу за «дискредитацію» армії, призначеного раніше. Ці справи об'єднує спільна схема: матеріали, які Мін'юст або прокуратура відносять до заборонених чи проблемних, поширюються через священника, і кожна нова дія стає приводом для нового протоколу.
Статус іноагента в Росії означає обов'язок маркувати публікації, вести звітність і подавати відомості про доходи. Для людини, яка не займається медійною роботою, такі вимоги стають частиною повсякденності, а порушення термінів або форми звіту веде до нових штрафів. Тому кожне рішення суду щодо репосту стосується не лише одного штрафу, а й того, скільки разів людині доведеться пояснюватися з державою.
Допомога біженцям
Коло діяльності Михнова-Вайтенка, за версією «Бумаги», не обмежується публічними заявами. Видання пише:
З перших днів вторгнення, пише «Бумага», Михнов-Вайтенко допомагав українським біженцям у Петербурзі та Ленінградській області, і ця робота не припинялася всі роки, поки тривали суди.
Ця частина історії не пов'язана з формулюваннями обвинувачення, але без неї важко зрозуміти, чому справи проти священника викликають такий інтерес у правозахисної спільноти. Допомога біженцям велася паралельно із судовими процесами, і за версією видання жодне рішення суду не зупинило її.
Сам факт присутності кореспондента «Бумаги» на засіданні зберігає за цією справою прозорість, якої багато подібних процесів позбавлені. Засідання, на якому призначили штраф, стало для видання приводом розповісти про священника не лише як про обвинуваченого, а й як про людину, яка вже пройшла через кілька схожих рішень і повернулася до тієї самої роботи.
1
