Формальним приводом став один репост у месенджері. За версією суду, у листопаді 2022 року священник переслав повідомлення з каналу «Апостольська Православна Церква», в якому було посилання на YouTube-канал «Нової газети Європа». Пізніше діяльність цього видання визнали небажаною на території Росії, і саме цей статус став основою для обвинувачення.
Стаття 20.33 Кодексу про адміністративні правопорушення стосується участі в діяльності організації, яка визнана в країні небажаною. Для російського права така справа не рідкість, однак тут постало питання про час. Посилання з'явилося в каналі до того, як видання отримало свій статус, а отже, на момент публікації жодних заборон не існувало.
Між публікацією і штрафом минуло без малого чотири роки. Захист і правозахисники вказували саме на цей розрив: людину покарали за те, що на момент публікації не було заборонено. Суд підійшов до справи інакше і виніс рішення, в якому пресслужба судів сформулювала позицію прямо:
«Таким чином іноагент Михнов-Вайтенко взяв участь у діяльності цієї організації».
Слово «іноагент» у цьому формулюванні теж потребує пояснення. Статус присвоюється за законом про контроль за діяльністю осіб, які перебувають під іноземним впливом, і означає обов'язок супроводжувати публікації спеціальним маркуванням та звітувати перед державою. Для священника, який веде проповіді й публікує матеріали в месенджерах, такий статус швидко перетворюється на постійний юридичний тиск, бо будь-яка необережна дія може стати приводом для нової справи.
Ланцюжок справ
РБК у своєму матеріалі нагадав усю послідовність справ, до якої тепер вписується і новий штраф. Перше затримання сталося перед панахидою за Навальним у лютому 2024 року. Панахида є православним поминальним богослужінням, і для священника участь у ній на тлі політичних подій стала причиною звернення силових структур. Справу про затримання закрили за давністю в липні.
Статус іноагента Михнову-Вайтенку присвоїли з 19 липня 2024 року. Через кілька місяців після цього, у квітні 2025 року, суд призначив йому 30 тисяч рублів штрафу за антивоєнне відео. Нове рішення щодо репосту стало вже третім у цьому ряду, і кожне з них стосувалося публічних висловлювань, а не церковної діяльності у вузькому сенсі.
Така динаміка характерна для того, як останніми роками держава працює з публічними фігурами, які мають аудиторію за межами своїх парафій. Інтернет і месенджери дозволяють духовенству швидко поширювати думки, але ті самі інструменти роблять будь-яку дію видимою для правоохоронних органів. Репост, який у 2022 році виглядав звичайним жестом, через чотири роки стає самостійним складом адміністративного правопорушення.
Церковний контекст
Михнов-Вайтенко служить в Апостольській православній церкві, яка існує поза структурами Російської православної церкви. Питання про самостійність такої церкви в православній традиції вирішується через автокефалію, тобто визнання церковної незалежності з боку інших помісних церков. Для священника з такої структури юридичний тиск означає додатковий розрив зі звичним церковним середовищем, де питання політики зазвичай обговорюють обережніше.
Важливо не плутати його особисту позицію з позицією всієї церкви. У матеріалах справи йдеться про конкретні публікації, а не про догматичні розбіжності. Суд розглядав репост з каналу, який сам по собі був пов'язаний з посиланням на видання, визнане небажаним, і саме цей зв'язок став предметом судової оцінки.
За даними його Telegram-каналу, архієпископ залишається в Росії.
1
