Апостольська православна церква в Україні склалася в грудні 2015 року, коли об'єднавчий собор у Києві проголосив її та обрав митрополитом Стефана (Негребецького), 1942 року народження. Цьому передував розкол: у листопаді 2015 року Олег (Ведмеденко) і владика Володимир (Мочарник) оголосили про створення Української незалежної автокефальної церкви, а Синод АПЦ у Москві відпустив їх, визнав нову структуру сестринською і передав Українську митрополію на автокефальне самоврядування. Собор 2019 року зібрався через три з половиною роки після того об'єднання, і в його порядку денному були структура, назва та доля діаспорних громад.
Три дні в Києві
Перший день відкрився доповідями. Митрополит Стефан розповів про історію автокефального руху та про позицію Константинополя щодо церков діаспори. Архиєпископ Лоренцо говорив про становище православ'я в Італії, про свою архиєпископію та про бажання євхаристійної єдності, тобто взаємного визнання таїнств, яке відкриває шлях до спільного причастя. Архиєпископ Дмитро розповів про соціальне та реабілітаційне служіння церкви.
Другий день був присвячений структурі майбутнього об'єднання. Більшість учасників висловилася за єдину церкву зі спільним предстоятелем, а особу предстоятеля собор підтвердив. Рішення про назву того дня відклали, щоб повернутися до нього наступного.
Італійська архиєпископія і митрополит Віктор
Головним рішенням другого дня стало прохання архиєпископа Лоренцо. Він попросив про приєднання до АПЦ в Україні від імені свого Синоду, і собор прохання задовольнив. Йшлося про структуру, яку архиєпископ Лоренцо очолює як Українську автокефальну православну церкву за кордоном. Для церкви, створеної всередині України, це означало, що до її складу увійшла структура, яка працює в Італії.
Того ж дня митрополит Віктор (Веряскін) оголосив про намір розпочати діалог про об'єднання. Колись він очолював Київську митрополію АПЦ, але собор 2013 року обрав на цю кафедру Олега (Ведмеденка), і відтоді Віктор Веряскін перебував за штатом. У матеріалах собору його ім'я зазначене разом з АОЦ, і саме так його було представлено учасникам. Його заява стала одним із найпомітніших моментів другого дня, хоча сам собор обговорював і інші питання.
Обговорювалися також державна реєстрація і статут. Для української церкви ці теми були особливо важливі на тлі публічного життя 2019 року, в якому Стефан виступав як громадський діяч. У квітні 2019 року він брав участь у круглому столі, присвяченому Дню свободи совісті, а в 2013 і 2014 роках його ім'я пов'язували з Майданом: 1 грудня 2013 року архиєпископ Стефан зупинив натовп біля будівлі Київради, а священик Сергій (Вутянов) приносив ікони на Майдан, де в лютому 2014 року намет-церква згорів, але ікони вдалося врятувати.
Назва і підписи
Останній день собору відкрила літургія. Під час неї прозвучали привітання владик Стефана, Лоренцо та Іллі. Після служби собор ухвалив назву: Українська апостольська православна церква, скорочено УАПЦ.
Того ж дня підписали документи про визнання та єдність у таїнствах з Українською автокефальною православною церквою за кордоном, яку очолює архиєпископ Лоренцо. Це означало, що сторони визнали таїнства одна одної, а для православних таке визнання є умовою спільного причастя.
Одразу після ухвалення назви розпочалася підготовка до державної реєстрації нової церкви. Питання, яке попереднього дня було відкладене, собор закрив, і подальша робота перейшла від богословських рішень до оформлення документів у державних органах.
1
