У публікації Андрій Десницький зазначає, що в біблійні часи люди бажали благополучного й довгого життя, яке вважалося головною нагородою праведнику, хоча, як показано в книзі Йова, «автоматичної відплати» чекати було не можна. Ознаками благополуччя були довголіття, потомство й багатство. Однак, за словами автора, у Біблії є поняття, що перевершує ці дари, — блаженство.
Блаженство в Псалтирі
Десницький звертає увагу, що Псалтир починається словами «Блажен муж, який…», і вся книга, на його думку, говорить про блаженство, але не дає порад про житейські справи. Блаженство, пише він, починається з відмови від спілкування з нечестивцями та їхньої життєвої позиції. Позитивна програма, за його словами, проста: «…а в законі Господа воля його, і про закон Його розмишляє він день і ніч! І буде він, як дерево, посаджене при потоках вод, яке приносить плід свій свого часу і лист якого не в'яне; і в усьому, що він не робить, успіє» (Пс. 1:2-3). Автор підкреслює, що таке дерево нікуди не поспішає і ні про що не турбується.
Відповідаючи на питання, чи подібне біблійне блаженство до буддійського розуміння нірвани, Десницький стверджує, що ні: слова «в усьому, що він не робить, успіє» передбачають активну дію. Як приклад він наводить царів Давида й Соломона, які прожили насичене подіями життя, «до того ж життя не безгрішне». Головним для них, за оцінкою автора, була відданість і довіра Богові, прагнення шукати Його волю.
Євангельський парадокс
У євангельській проповіді, продовжує Десницький, слово «блажен» радше шокує: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться» (Мт. 5:3-4). Автор нагадує, що ще язичницькі мудреці знали про нетривкість житейського благополуччя: афінський законодавець Солон відмовився називати блаженним лідійського царя Креза до його кончини, і виявився правий — щастя скоро змінило Крезу, і він втратив усе. Христос же, за словами Десницького, говорить про блаженство, яке розкривається у вічності. При цьому автор вказує, що в Євангелії є приклади блаженства вже тут і зараз: відповідь Христа Іванові Хрестителю («…Блаженний, хто не спокуситься через Мене» — Мт. 11:6) і слова Петрові («…блаженний ти, Симоне, син Йонин…» — Мт. 16:17).
Десницький наводить і слова апостола Павла, який почав свою промову перед царем Агрипою словами «Вважаю себе блаженним» (у Синодальному перекладі — «щасливим»). Автор зауважує, що становище Павла було скрутним: він був заарештований, і арешт певною мірою врятував йому життя. За оцінкою Десницького, блаженство для апостола — не стан спокою, а радше боротьба й перемога, повнота життя в Бозі.
Приклад Богородиці
На завершення автор розбирає епізод з Євангелія від Луки (11:27-28), де жінка говорить Ісусові: «…блаженне черево, що носило Тебе, і груди, що Тебе годували!» Десницький нагадує, що ці слова читаються в православній традиції на свята, присвячені Богородиці, і що її блаженство було непростим: вагітність, пологи у вертепі, втеча до Єгипту, життя, сповнене тривог за Сина, і Розп'яття. Христос відповів: «блаженні ті, що слухають слово Боже і зберігають його». На думку автора, блаженство Богородиці полягало не лише в обранництві, а в усьому її житті, що стало відповіддю на Благу вість.
1
