Карта вийшла строкатою. Греко-католики, римо-католики, лютерани, послідовники японського буддиста Дзюнсея Терасави, кримські татари, націоналісти з організації «РУНвіра» і кілька православних структур різних юрисдикцій, кожна зі своїм місцем на площі й своїми людьми. Не всі громади діяли однаково, і в цьому головна перевага огляду: він показує, що Майдан збирав не одну паству, а цілий набір парафій, які вперше опинилися на одній вулиці.
Православ'я у трьох вимірах
Найпомітнішою була присутність Української православної церкви Київського патріархату. Священик Георгій Янковський служив літургії просто на площі, а після штурму 11 грудня відновив похідну церкву біля Будинку профспілок. Філарет, глава УПЦ КП, дозволив комендантам табору жити в Михайлівському монастирі. Монастирська трапезна годувала близько шести тисяч осіб, а нічліг давала майже двомстам. Для протестувальників це означало не лише дах над головою, а й організовану допомогу, яку Майдан інакше навряд чи зміг би забезпечити.
Українська православна церква Московського патріархату трималася обережніше. Митрополит Павло (Лебідь) 12 грудня публічно критикував участь молоді в протестах, а Георгій Коваленко взяв участь в екуменічній молитві 15 грудня. Греко-католицький священик Михайло Дзюба із села Нижній Вербіж вийшов до силовиків у рясі, яку пошкодили 11 грудня. Кардинал Любомир Гузар виступав на віче 1 і 8 грудня, а римо-католицький костел святого Олександра був відкритий для протестувальників від початку місяця. Лютеранський пастор Ральф Гаска 1 грудня став між сторонами конфлікту, і цей епізод журнал відзначив особливо.
Архиєпископ Стефан біля Київради
Окремим персонажем у матеріалі став архиєпископ Стефан, глава невеликої Апостольської православної церкви в Україні. За текстом журналу, 1 грудня він зупинив натовп, який хотів побити правоохоронців біля будівлі Київради. У відповідь йому кричали «Провокатор!». Цей епізод автор описує як один із найгостріших моментів першої декади протесту: людина в облаченні утримала людей від самосуду в найнапруженіший день.
У проповідях архиєпископ, за словами журналістки, цитує Василя Симоненка, Василя Стуса і Ліну Костенко поруч із Євангелієм. Він говорить кількома європейськими мовами і визнає за християнином право на самооборону. Сам Стефан в інтерв'ю бюро пояснив свою позицію коротко: «Майдан єднає не лише людей, він єднає церкви». Він же висловився і про владу, зауваживши: «Якби у Віктора Януковича був нормальний духівник, оцієї жорстокості в серці Києва не сталося б».
Фотографія до матеріалу показує ще одного священика тієї ж церкви, Сергія Фомінського, який стоїть на площі з піднятим хрестом. Світлина стала візуальним ключем до тексту: церква на Майдані зображувалася не як сторонній спостерігач, а як учасник, що виходить на вулицю разом із людьми.
Пізніше доля архиєпископа Стефана пішла іншим шляхом. У квітні 2015 року Синод Київської митрополії Апостольської православної церкви прийняв його у сущому сані, а кафедра отримала назву Київська і Богуславська. У грудні того ж року на об'єднавчому соборі в Києві постала Апостольська православна церква в Україні, і Стефана було возведено в сан митрополита Київського і всієї України.
1
