В інтерв'ю журналу «Фома» біблеїст і перекладач Андрій Десницький розповів, чому сумлінне читання Біблії нерідко призводить до викривленого розуміння тексту. За його словами, проблема не в браку освіти і не в злій волі, а в особливостях мислення, які заважають сприймати Писання як священну історію.
Кіно і Біблія: як сюжет підміняється схемою
Десницький порівняв читання Біблії з екранізацією «Хронік Нарнії»: епізоди і герої можуть бути збережені, але історія перетворюється на іншу. У фільмі, за його словами, подорож заради пошуку семи лордів стала історією боротьби Добра і Зла зі збиранням артефактів. Так само і читач, вірно запам'ятовуючи сюжет та ідеї, може перетворити біблійний текст на щось цілком інше.
Як приклад він навів пуритан в Америці, які, за його оцінкою, вбачали в книзі Ісуса Навина припис знищувати корінні народи. «Якщо віруючий народ прийшов на землю, де живуть невіруючі, то він повинен усіх цих поганих людей убити, і тоді заживе добре і щасливо», — передав Десницький логіку такого прочитання. За його словами, там, де пройшли конкістадори, індіанців досі багато, а де пройшли пуритани — майже не залишилося.
Не інструкція, а священна історія
Відповідаючи на питання, чи не мали рації середньовічні католики, які забороняли мирянам читати Біблію, Десницький сказав, що однозначної відповіді немає: є темні місця, яких до кінця не розуміє ніхто, але вони стосуються переважно другорядних речей. Як приклад він навів слова апостола Павла з Послання до римлян про те, що «в ньому всі згрішили», які богослови тлумачать по-різному.
При цьому, за його словами, з Біблії не можна вичитати все, що завгодно: основні ідеї зрозумілі і без філологічної освіти. Помилка — у глобальних узагальненнях. «Не можна це узагальнювати і робити висновки в дусі „раз можна було ізраїльтянам, то можна і нам“», — сказав він про книгу Ісуса Навина, пояснивши, що сказане було звернене до конкретного народу в конкретній ситуації.
Десницький назвав хибним підхід до Біблії як до інструкції чи посібника користувача. За його словами, Біблія — насамперед священна історія, і її текст поставлений в історичний контекст.
«Технарі» та «лірики» біля біблійного тексту
Десницький пов'язав помилки читання зі складом мислення. Люди з технічним складом, за його словами, звикають оперувати абстракціями і переносять цей підхід на історію та текст. Крайнім прикладом він назвав математика Фоменка з його «новою хронологією», який, за словами колег, талановитий, але вбачає в історії лише низку цифр.
У читанні Біблії це проявляється у вихоплюванні окремих цитат і побудові з них конструкцій. Десницький нагадав, що апостол Павло писав листи конкретним громадам і сперечався з конкретними опонентами, тому його риторичні фрази не можна перетворювати на терміни. Він також навів полеміку Василія Великого і Григорія Ніського з євноміанами, які вважали слово «народження» вичерпним терміном. За його оцінкою, ці святі задовго до сучасного літературознавства створили теорію біблійних метафор.
Гуманітарний підхід, за словами Десницького, теж має небезпеки: він нерідко вироджується в міркування «мені так здається» замість постановки конкретної проблеми.
1
