Справа Іванова пов'язана з публікаціями в телеграм-каналі, а це платформа, де автори ведуть відкриті канали й діляться новинами та коментарями з будь-якою аудиторією. Обвинувачення спирається на статтю про поширення завідомо неправдивої інформації про використання Збройних сил Росії, яку до кримінального кодексу додали вже після початку повномасштабної війни. Для захисту в таких справах важливі дві речі: довести, що автор не вигадував відомостей, і показати, звідки ці відомості взялися. Тому свідки захисту в подібних процесах найчастіше розповідають не про сам текст, а про те, що вони бачили й чули самі або від інших людей.
Архієпископ Григорій Міхнов-Вайтенко представився суду як член експертної групи «Правозахисна рада Санкт-Петербурга» і радник міського уповноваженого з прав людини. Апостольська православна церква існує поза канонічною структурою православ'я, і її ієрархію більшість православних церков не визнає. Тим не менш у суді він виступав не як представник конфесії, а як людина, яка працює з переселенцями. За його словами, з березня 2022 року до Петербурга й Ленінградської області приїжджали переселенці з України, здебільшого з Маріуполя.
Центр допомоги й розмови з людьми
Наприкінці березня при петербурзькій громаді АПЦ відкрився центр допомоги. На момент засідання через нього, за словами архієпископа, пройшло близько одинадцяти тисяч заявок. Йшлося про житло, документи, роботу й медичну допомогу, а отже, через його руки проходив великий потік людей, які розповідали про те, що пережили в місті на Азовському морі. Саме ці розмови він і переказував суду, відповідаючи на запитання адвокатів.
Серед почутого були відомості про обстріли Маріуполя, про майже 1900 багатоповерхівок, які підлягають знесенню, і про подружжя Шишкіних. За розповідями, Вікторія під час вибуху біля пологового будинку втратила дитину, а Володимир втратив ногу. Ці історії стали найвагомішою частиною показань, бо стосувалися конкретних людей, а не загальних оцінок війни. Архієпископ сказав суду, що не має підстав вважати, ніби Іванов вигадував відомості, які публікував у своєму каналі.
«Я розумію, що конкретно Іванов не вигадував інформацію, яку розміщував у себе в телеграм-каналі».
Запитання прокурора й відповіді свідка
Державний обвинувач Юлія Правосуд запитала свідка, чи бував він сам у Донецькій і Луганській областях. Архієпископ відповів, що ні. Він пояснив, що завжди перевіряє почуте, і додав, що так його вчать і досвід, і сан. Ця фраза в залі суду прозвучала як відповідь на головний докір обвинувачення: відомості, які передаються з третіх рук, можуть бути неповними або викривленими, і відповідальність за їх перевірку лежить на тому, хто їх публікує.
Запитання з боку захисту ставила адвокатка Марія Ейсмонт. Її завдання полягало в тому, щоб показати суду походження відомостей і довести, що свідок спирається на розповіді конкретних людей, яких можна назвати і які пережили події самі. Свідчення про Маріуполь у цьому сенсі було важливе саме як розповідь з перших рук, передана через посередника, якому люди довіряли і який працював з ними особисто.
Сам Дмитро Іванов, студент-математик, був у центрі процесу, але того дня судовий розгляд точився навколо його публікацій і того, на чому вони ґрунтувалися. Захист прагнув показати, що в тексті каналу описано події, про які в той час говорили десятки тисяч людей, які втекли з окупованих територій і з зони обстрілів.
Того дня в залі Тимірязєвського суду прозвучали показання про Маріуполь від людини, яка сама в місті не була, але говорила з людьми, що пережили обстріли, і записувала їхні розповіді в центрі допомоги.
1
