Ініціатива Абдалли II оформилася в міжнародний календар як тиждень, присвячений діалогу між вірянами різних традицій. Король оголосив конкурс найкращих заходів, і, за словами муфтія Саїда Ісмагілова, українські організатори отримали третю премію. Перші два місця дісталися країнам, де заходи були масштабнішими. Для України, де в одному місті можуть сусідити парафії кількох церков, мечеті, синагоги та громади протестантів, участь у такому конкурсі була радше визнанням уже сформованої практики, ніж спробою розпочати діалог з нуля.
Через карантин багато зустрічей відбулися онлайн, і тиждень розтягнувся майже на місяць. Пандемія коронавірусу, яка до початку 2021 року вже понад рік визначала розклад суспільного життя, зробила очні формати майже недоступними. Організаторам довелося перебудувати програму: замість залів і парафіяльних зібрань з'явилися відеотрансляції, інтернет-дискусії та записані звернення. Підсумки підбивали вже без звичної очної атмосфери, зате з ширшою аудиторією, яка могла долучитися з будь-якого регіону країни.
Хто говорив на пресконференції
Одним з ініціаторів тижня був єпископ Сергій (Вутянов), представник Апостольської православної церкви в Україні та головуючий у Всеукраїнській раді релігійних об'єднань. Шлях цього священника пов'язаний з подіями Майдану: у січні 2014 року він, тоді настоятель Київської громади, приніс на площу ікони громади. Коли 19 лютого 2014 року намет-церква згорів, ікони вдалося врятувати. Такий досвід роботи в найнапруженіших умовах пояснює, чому саме йому довірили представляти громади на міжрелігійних майданчиках.
На пресконференції також виступали релігієзнавці Людмила Філіпович та Ігор Козловський, голова ради Алла Баранова, Андрій Юраш із Секретаріату Кабінету міністрів і В'ячеслав Горшков із Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. Присутність представників державних структур засвідчувала, що питання міжконфесійних відносин у країні розглядають не лише як внутрішню справу релігійних організацій, а й як частину державної політики.
Найточнішим, на думку багатьох учасників, виявився висновок про те, де проходить справжня межа конфліктів. Ісмагілов сказав: «Буває, що послідовники різних Церков, управлінь не можуть знайти спільну мову у межах своєї конфесії». Фраза прозвучала як визнання того, що основні труднощі виникають не на стику релігій, а всередині них, між парафіями, управліннями та керівництвом однієї й тієї самої традиції.
Мова ворожнечі та внутрішні розбіжності
Козловський говорив про мову ворожнечі, тобто про ті слова й образи, якими віряни та публічні діячі можуть нагнітати напругу навіть без реальних зіткнень. За його логікою, саме мова, а не богословські відмінності, найчастіше перетворює спір усередині конфесії на публічний конфлікт. Учасники дійшли згоди, що мир між релігіями в Україні вже є, але згоду всередині кожної з них здобути значно важче.
Внутрішні розбіжності в українському православ'ї не були абстрактною темою. У грудні 2015 року на об'єднавчому соборі в Києві було створено Автокефальну православну церкву в Україні, а Стефан (Негребецький) став її митрополитом. Цьому передував розкол: у листопаді 2015 року митрополит Олег (Ведмеденко) та єпископ Володимир (Мочарник) оголосили про створення Української неканонічної автокефальної церкви, після чого Синод Апостольської православної церкви в Москві відпустив їх і доручив скликання собору Стефану. Об'єднання різних громад в одну структуру вимагало від керівництва великих зусиль.
Процес тривав і далі. У червні 2019 року собор церкви ухвалив нову назву, Українська автокефальна православна церква, і приєднав юрисдикцію архиєпископа Лоренцо з Італії. На тому ж соборі було ухвалено декларацію з 12 пунктів, яка визначала її цілі та устрій. Цей досвід показав, що внутрішня єдність для церкви не дається раз і назавжди й потребує постійної роботи над правилами, структурою та взаємною довірою між громадами.
1
