Панахида і відспівування — різні чини, і в історії з Навальним ця різниця виявилася принциповою. Панахида — заупокійна молитва, яку можна служити без тіла померлого, тоді як відспівування звершується над усопшим і являє собою повний чин церковного прощання. Тому питання про те, хто візьме на себе службу, стосується не лише форми. Йдеться про те, чи стане церква публічно молитися за людину, смерть якої стала подією для всієї країни, і чи готова вона зробити це відкрито.
Солдатов у матеріалі «Нової» показав, що легальних служб у парафіях РПЦ не було. Водночас він перелічив священників, які все ж молилися за Навального або заплатили за колишню незалежність. Ігумен Євменій (Перистий), протоієрей Олексій Умінський та ієромонах Іоанн (Гуайте) були витіснені з Росії. Валеріан Дунін-Барковський і Андрій Кордочкін відслужили панахиду за кордоном. Отже, молитовні служби траплялися, але поза російським церковним простором і поза офіційними парафіями, а сама можливість їх проведення в Росії виявилася для кліриків пов'язаною з ризиком.
Альтернативна церква та її ризик
Термін «альтернативні православні церкви» позначає спільноти, які існують поза канонічним полем Московського патріархату і не визнаються ним. Їхні предстоятелі, як правило, вибудовують власну ієрархію, а питання про самоврядування в таких структурах нерідко зводиться до поняття автокефалії, тобто незалежності від інших церков. Для чиновників і для частини вірян такі спільноти залишаються маргінальними, однак останніми роками саме вони опинилися серед тих, хто готовий був звершувати служби там, де офіційна церква мовчала.
Серед цих структур Солдатов виокремив Апостольську православну церкву, яку він назвав «поодиноким винятком». Її предстоятель, архієпископ Григорій Михнов-Вайтенко, був затриманий за один намір відслужити панахиду за Навальним. Після затримання він переніс інсульт. Цей епізод показує, що навіть символічна дія, не супроводжувана самою службою, для клірика поза офіційною церквою могла обернутися кримінальним або адміністративним переслідуванням і серйозним ударом по здоров'ю.
Апостольську православну церкву автор назвав «поодиноким винятком»
Близькою до АПЦ є Асоціація християнських євхаристійних спільнот у Петербурзі. Її клірики, як пише «Новая», погодилися говорити лише за умови анонімності, оскільки побоювалися наслідків. Для таких людей публічна заява про готовність до служби була рішенням, пов'язаним з особистим ризиком, а не формальною позицією спільноти.
Готовність без права на відкриту службу
У розмові з редакцією «Нової» анонімні клірики АПЦ і Асоціації повідомили, що готові приїхати до Москви й відспівати Навального. Ця готовність прозвучала на тлі того, що офіційний клір Московського патріархату, за даними Солдатова, ухилявся не лише від панахиди, а й від відспівування. Сама постановка питання, таким чином, переходила з царини богослужбової практики в царину церковної та громадянської позиції.
Публікація Солдатова вийшла через кілька днів після звернення Юлії Навальної від 24 лютого, яке й стало приводом для матеріалу. Зіставлення двох фактів, запропоноване «Новою», показує розрив між тим, що церква може сказати про смерть людини, і тим, що її парафії реально роблять. Усе, що було зроблено в цій історії, звершено або за кордоном, або в маргінальних структурах, або анонімно.
Клірики АПЦ і Асоціації християнських євхаристійних спільнот сказали «Новій», що готові приїхати до Москви й відспівати Навального.
1
