Для ефіру про гуманітарну допомогу такий маршрут незвичний. Співрозмовник говорить не про лінію фронту, а про дорогу людей, які йдуть від війни через чужу територію. Шлях починається в Маріуполі. Біженці спочатку проходять «фільтрацію» в Таганрозі та Ростовській області, потім потрапляють до пунктів тимчасового розміщення Ленінградської області, наприклад до «Царицино Озеро». Лапки у слова «фільтрація» стоять не випадково: йдеться про перевірки, які люди проходять на цьому шляху, і саме вони визначають, куди людина потрапить далі.
Петербург для багатьох стає транзитом до Європи. Далі шлях іде через кордони з Естонією, Фінляндією та Латвією. Повертатися в Україну теж доводиться через Європу, тобто по тому самому довгому колу, лише у зворотному напрямку. Для сімей з дітьми, людей похилого віку та тих, кому потрібна медична допомога, кожен перехід означає нові документи, нові пункти очікування та нові запитання без відповіді.
Масштаб подій співрозмовник оцінює інакше, ніж офіційні джерела. Офіційну оцінку в мільйон біженців він вважає завищеною в кілька разів. Сам він, за його словами, бачив кілька сотень людей. Різниця між офіційною цифрою та особистим спостереженням важлива для самої допомоги: волонтери працюють з конкретними людьми, з їхніми квитками, датами та маршрутами, а не зі статистикою.
Як влаштована допомога
Гроші збирають через Facebook і проводять через юридичну особу церкви. За словами архієпископа, пожертви становлять від п'ятдесяти до ста тисяч рублів. Соцмережа в той період була одним із головних інструментів приватних зборів, і невелика громада, яка не має широкої відомості, могла опиратися саме на неї. Юридична особа потрібна для того, щоб гроші можна було обліковувати й витрачати прозоро, а не передавати з рук у руки.
Волонтери купують квитки, шукають житло в дорозі, довозять людей до кордону та оплачують лікування. Серед конкретних витрат він називає й техніку: студентам передали близько сорока ноутбуків. Команда здебільшого світська: муніципальні депутати, активісти, екологи. Муніципальний депутат, на відміну від федерального, обирається на місцевому рівні й добре знає районні служби, школи та лікарні, тому такі люди часто стають посередниками між допомогою та місцевою владою.
З конкретними чиновниками, за його словами, вдається працювати. Для дороги, яка проходить через кілька регіонів і дві держави, це принципово: без домовленостей на місцях квиток і ліжко не вирішують завдання, а людина залишається на вокзалі.
Чому він говорить про Христа як про біженця
Своє рішення архієпископ пояснює євангельським сюжетом про втечу Святого сімейства до Єгипту. У Євангелії від Матвія розказано, як Йосип, Марія та немовля йдуть із країни через загрозу царя Ірода. Цей епізод православні звикли читати як історію спасіння. В інтерпретації співрозмовника він стає прямим дорученням для громади: Христос сам побував у становищі людини, якій нікуди йти, і тому допомога біженцям для віруючого не додаткова опція, а частина віри.
«І Христос був біженцем».
Із цього він виводить вимогу до самої проповіді. За його словами, слова без діла нічого не важать: «Якщо ми проповідуємо якийсь абстрактний гуманізм і абстрактне християнство, то гріш нам ціна». Для нього йдеться не про декларацію, а про конкретну роботу з людьми, які приходять по допомогу.
Апостольська православна церква, до якої належить архієпископ, є невеликою юрисдикцією, що не входить до більшості помісних православних церков. Такий статус означає, що її духовенство діє поза звичними для більшості парафій структурами, і значною мірою тому воно може будувати стосунки з волонтерами та світськими партнерами напряму.
Програма «Гуманітарний коридор», у якій прозвучало інтерв'ю, присвячена саме таким історіям: людям, які діють на межі між державними рішеннями та повсякденною допомогою. Випуск з архієпископом став одним з епізодів, де йшлося не про політику, а про дорогу, якою йдуть люди, і про те, хто допомагає їм на цьому шляху. Волонтери, за словами співрозмовника, продовжують робити те саме, що й раніше: купують квитки, шукають житло та передають студентам техніку, а від збору до збору поповнюють список тих, кому допомогли.
1
