Релігія

«Бувають випадки, коли вже нічого неможливо зробити»: єпископ Михнов-Вайтенко про Центр допомоги біженцям

Автор · · 4 хв читання

У вересні 2024 року єпископ Апостольської православної церкви Григорій Михнов-Вайтенко дав перше велике інтерв'ю після визнання його іноземним агентом. Розмова з журналісткою «Нової газети» Анастасією Медвецькою стосувалася не стільки статусу, скільки роботи, якою він займається з весни 2022 року: Центру допомоги біженцям.

Центр створено як підрозділ місцевої релігійної організації. Рішення про його створення ухвалили в Петербурзі наприкінці лютого 2022 року, після обговорення в Правозахисній раді міста. Правозахисна рада Петербурга є консультативним майданчиком, де громадські діячі та чиновники обговорюють питання захисту прав людини, і саме тут питання про допомогу людям, які виїхали із зони конфлікту, було порушено до того, як з'явився Центр.

Перший пункт тимчасового розміщення відкрився вже на початку березня. До весни 2024 року через Центр пройшло близько сорока тисяч заявок. Такий потік вимагав швидкої організації роботи: приміщень, людей, зрозумілих правил прийому та вміння швидко переводити людину від першого прохання до конкретної допомоги.

Що робить Центр

Волонтери вивозять людей із прифронтових районів, допомагають із лікуванням і документами, займаються оформленням пенсій. Окремий напрям пов'язаний із підтримкою соціальних установ у Каховці та Генічеську, містах на півдні Херсонської області, більша частина якої з 2022 року перебувала під контролем російських військ. Робота там вимагає постійного постачання та узгодження з місцевими службами, тому її не можна звести до разових поїздок.

Центр працює і на іншому кінці маршруту. В аеропорту Шереметьєво, одному з головних аеропортів Москви, волонтери зустрічають тих, хто повертається з Європи, і допомагають їм розібратися з першими кроками на батьківщині. Для людей, які довго були в дорозі й почуваються розгубленими, така зустріч часто стає першим знайомим обличчям.

Серед партнерів Центру єпископ назвав «Червоний хрест», міжнародний гуманітарний рух, і організацію «Рубікус». Спільна робота з такими структурами допомагає не лише закривати поточні завдання, а й вибудовувати канали для складних випадків, які одна організація самотужки вирішити не може.

Статус іноагента

Про власний статус єпископ говорить коротко. На запитання, за що його визнали іноагентом, він відповів: «Поняття не маю — і навіть не хочу розбиратися». Рішення Мін'юсту він вважає незаконним і має намір його оскаржувати. Статус іноагента в Росії означає для людини й організації обов'язок маркувати свої матеріали та регулярно звітувати перед державою, а закон, на підставі якого ухвалюються такі рішення, за останні роки неодноразово розширювали.

Юристи вже надіслали питання про маркування трансляцій богослужінь до Мін'юсту, МЗС, апарату уповноваженого з прав людини та адміністрації президента. Для духовенства, яке веде трансляції служб, це питання має практичний характер: від нього залежить, як має виглядати робота парафії в ефірі.

Затримання та справа

Єпископ розповів і про затримання в лютому, яке сталося перед панахидою за Навальним. День він провів у поліції, після чого в нього стався ішемічний інсульт і він опинився в лікарні. Ішемічний інсульт є гострим порушенням кровопостачання мозку, що виникає при закупорці або звуженні судини, тому навіть коротке затримання могло мати для його здоров'я серйозні наслідки.

Справу закрили за строком давності. Захищав єпископа адвокат Андрій Чертков. Строк давності означає період, після якого особу не можна притягнути до відповідальності за правопорушення, а закриття справи на цій підставі не передбачає розгляду її по суті.

Про попередню церковну належність єпископ сказав прямо:

«Я, на жаль, уже не належу до РПЦ».

Далі єпископ має намір оскаржувати рішення Мін'юсту, а юристи надіслали запити до кількох відомств. Робота Центру допомоги біженцям при цьому триває.

1Перегляди

Артур Еллінгтон

Автор

Політичний кореспондент