На плакатах, які тримали учасники, було написано: «Почуття вірян захищає Господь, а не Кримінальний кодекс» і «Почуття вірянина образити неможливо». Назва акції походить від Послання апостола Павла до галатів, де сказано, що Бог поругаємий не буває. Пікетники використали цю формулу як пряму відповідь на логіку закону, який захищає почуття вірян кримінально-правовими засобами.
Приводом для акції стала справа в Москві, де двом захисникам парку «Торфянка» пред'явили обвинувачення саме за статтею 148. Вони виступали проти будівництва храму на території парку. Суперечки про забудову зелених зон у російських містах у ту пору нерідко перетворювалися на конфлікт між місцевими жителями та парафіями, які шукали майданчик під нові церкви. Обвинувачення за релігійною статтею в такій ситуації стало для багатьох спостерігачів ознакою того, що публічна суперечка про церковне будівництво переходить у правову площину.
Стаття 148 Кримінального кодексу стосується публічних дій, які виражають явну неповагу до суспільства і ображають почуття вірян. Норма існує в російському праві порівняно недавно, і її застосування викликало суперечки серед юристів, правозахисників і самих релігійних організацій. Одні вбачали в ній спосіб захистити релігійний світ від насмішок і провокацій. Інші вважали, що невизначеність формулювань дозволяє трактувати під її дію будь-яку критику церкви, будь-яке висловлювання про релігію або незручну публічну акцію.
Михнов-Вайтенко в розмові з оглядачем «Новой газети» Борисом Вишневським окреслив позицію прямо. «З точки зору християнина, такий закон не має права на існування», — пояснив єпископ. За його словами, стаття 148 «виходить за межі будь-якого здорового глузду» і суперечить заповіді про любов до ворогів. Аргумент богословський, а не юридичний: у центрі його уваги не процесуальні помилки чи терміни, а сама ідея державного захисту релігійного почуття від слова.
Сам організатор пікету — постать помітна і в церковному середовищі, і серед петербурзьких активістів. Син Олександра Галича, він у 2014 році ще служив священником Руської православної церкви і оголосив про відлучення від причастя причетних до війни в Україні. У 2015 році Михнов-Вайтенко перейшов до Апостольської православної церкви, а згодом був рукоположений на єпископа Варязького і Балтійського. Служив він у Старій Руссі. Апостольська православна церква — невелика юрисдикція, яка існує поза Руською православною церквою, тому її клірики в публічних суперечках часто діють самостійно і не чекають рішень великої церковної структури.
Такий статус і визначив форму протесту. Одиночні пікети в Росії не вимагають попереднього повідомлення влади, на відміну від масових мітингів і ход. Тому поліція, як повідомляли учасники, переписала дані тих, хто стояв із плакатами, але акцію не зупинила і не перешкоджала їй. Формат дозволяв говорити про питання публічно, не виводячи людей на вулицю у великій кількості і не запитуючи погодження, якого у випадку із захистом права на свободу совісті влада могла б не дати.
Підсумок акції в листопаді 2016 року був скромним за кількістю учасників, але помітним за змістом: єпископ відокремленої від РПЦ юрисдикції та його колеги публічно виступили проти кримінальної норми, яку частіше захищають церковні структури. Сама по собі стаття 148 продовжувала діяти, а справа захисників «Торфянки» залишалася у провадженні. Одиночний пікет, на відміну від мітингу, не вимагав погодження, тому поліція лише переписала дані учасників.
1
