Kurs Orbital створили люди, які виросли в українській космічній галузі. Володимир Усов, випускник Одеського національного морського університету, у 2020 році очолював Державне космічне агентство України (ДКАУ), а зараз живе в Турині й керує компанією як генеральний директор. За його словами, бізнес починався з Вадима Васильєва, з яким вони разом запускали ідею. Назва й головна технологія прийшли з радянської спадщини, і без цієї історії проєкт важко зрозуміти.
Система зближення «Курс» створювалася в СРСР, а розробка й виробництво модуля зближення велись у Києві. За даними InVenture, з її допомогою виконано понад 300 стикувань «Союзів» і «Прогресів» з «Миром» і МКС. Компанія стверджує, що на «Курс» припадає 65 відсотків усіх стикувань в історії, але це власна оцінка бюро, а не незалежна статистика. Сам Усов в інтерв'ю наголошував, що команда, яка робила модуль для МКС у Києві, тепер працює на Kurs Orbital.
Розрив із російським ринком стався раніше, ніж з'явилася нинішня компанія. Після анексії Криму в 2014 році постачання Kurs до Росії припинилися, і команда почала шукати нові продукти на основі тієї ж спадщини. Повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року стало новим ударом: інвестори відійшли, а офіс переїхав до Турина, тоді як інженерна робота залишилася в Києві. На цьому тлі регіональний успіх виглядав важливим сигналом.
ARCap: радар, зір і лазер
Нове покоління системи, яке в бюро називають ARCap, об'єднує три компоненти: радар, машинний зір із машинним навчанням і лазерний далекомір. Зближення за радаром починається приблизно з п'ятдесяти кілометрів, тоді як системи, що спираються лише на машинний зір, працюють лише з відстані в кілька метрів. Це принципова різниця: зір погано працює на великих дистанціях, а радар дає орієнтир задовго до фінального підходу. За словами компанії, рішення масштабується від геостаціонарної орбіти до низької і діє повністю автономно.
Ринок, на який націлений проєкт, називають OSAM, тобто обслуговування, складання й виробництво на орбіті. Попит на такі послуги зростає разом із кількістю супутників і появою приватних станцій. Усов в інтерв'ю згадував п'ять-шість приватних станцій, що будуються, яким знадобиться автоматичне стикування. Поки що йдеться про ринок майбутнього, але в компанії вже є перші опори: вона входить до консорціуму, зібраного Європейським космічним агентством разом із Thales Alenia Space і Leonardo для першої європейської місії з обслуговування на орбіті, працює з ClearSpace, яка займається видаленням космічного сміття, і бере участь у консорціумі зі стандартів обслуговування, створеному DARPA.
Головна теза Усова звучить як програма. Він говорив про доступність технології для компаній і стартапів:
«Наша головна місія — демократизувати доступ до послуг на орбіті».
На практиці це означає ціну. За словами Усова, послуга коштує трохи менше мільйона євро, що для орбітальної роботи цифра помітно нижча за звичні очікування. Готовність ARCap на той момент він оцінював у 50–60 відсотків, до льотної моделі залишався близько року, а першу місію планували на 2024 рік.
Гроші, терміни й перші кроки в Турині
Регіональне визнання прийшло 8 листопада 2022 року, коли проєкт посів перше місце в Start Cup Piemonte і Valle d'Aosta серед 173 бізнес-заявок. Приз включав 10 000 євро і нагороду Jacobacci Silver. Для компанії, яка тільки переїхала до регіону, це був спосіб заявити про себе місцевим інвесторам і дослідницьким центрам.
Терміни, однак, зсунулися. План на 2024 рік не здійснився: політ перенесли на кінець 2025 року. У березні 2024 року компанія залучила seed-раунд у 3,7 млн євро, а лідирував у ньому фонд OTB Ventures, партнер якого Войтек Вальнічек став одним із ключових інвесторів. Саме ці кошти мали довести систему до льотного зразка.
У січні 2026 року компанія провела випробування радара на дистанції до одного кілометра, а патент на технологію зближення було видано в США. Політ ARCap на момент цих подій залишається в планах, і підтверджених дат його старту у відкритих джерелах немає.
1
