Двигун, який описує Де Анджеліс, належить до гібридної схеми, де рідкий компонент поєднується з твердим паливом. Такі двигуни давно розглядають як безпечнішу альтернативу класичним хімічним схемам: при розділенні компонентів вибух у принципі менш імовірний. Space Frontier додає до цього дві принципові відмінності. За словами засновника, двигун не викидає CO2, а як пальне використовуються органічні відходи, які друкуються на 3D-принтері. Тому інтерв'ю Costozero читається не лише як розповідь про стартап, а й як спроба перенести ідею циркулярної економіки в ракетобудування.
Технічний директор компанії Франческо Ренцуллі відповідає за інженерну частину проєкту. Амбіції команди поетапні: протягом двох років вона хоче побудувати суборбітальний демонстратор, тобто апарат, який перевірить двигун у польоті без виходу на орбіту. Наступним кроком має стати мікроносій, розрахований на виведення невеликих супутників. Така послідовність типова для молодих космічних компаній, які спочатку доводять працездатність технології на коротких польотах, а вже потім переходять до комерційних запусків.
Гроші, стенди та інженери
Фінансова історія проєкту в інтерв'ю викладена стисло. У травні 2023 року в Space Frontier інвестував фонд CDP, що входить до однойменної державної фінансової групи Cassa Depositi e Prestiti. Випробувальні потужності компанії надала фірма Sidereus, а конкретно Маттіа Барбаросса, який у матеріалі названий у зв'язку з цією підтримкою. Для стартапу такий набір партнерів важливий: власний стенд для вогневих випробувань ракетного двигуна потребує дорогого обладнання та дозволів, яких у small-команди зазвичай немає.
Кадрова опора проєкту також названа в матеріалі. Видання зазначає, що до підтримки стартапу долучилися інженери-двигунобудівники італійського концерну Avio, одного з ключових європейських виробників ракетних двигунів. Наставництво забезпечують фахівці італійського (ASI) та європейського (ESA) космічних агентств, які працюють у програмі Takeoff. Для компанії, яка поки що перебуває на стадії розробки, такий склад підтримки означає доступ до експертизи, яку важко купити на відкритому ринку.
Усов у списку підтримки
Серед тих, хто допомагає молодій компанії, в інтерв'ю названий і Володимир Усов, співзасновник Kurs Orbital і проєкту Orbit Boy, колишній голова Державного космічного агентства України. Усов згаданий у тексті один раз, без прямої цитати, у ряду інших підтримувальних фігур. Його біографія пояснює, чому ім'я цієї людини з'являється в італійських космічних проєктах. Родом з Одеси, він закінчив Одеський національний морський університет, у 2020 році очолював ДКАУ, а згодом переїхав до Турина, де живе й працює. Він також є членом Міжнародної академії астронавтики.
Kurs Orbital виросла зі спадщини радянської системи зближення «Курс», яку розробляли київські фахівці, зокрема на Київському радіозаводі. За даними InVenture, за допомогою цієї системи виконано понад 300 стикувань «Союзів» і «Прогресів» зі станцією «Мир» і МКС. Після анексії Криму в 2014 році постачання «Курсу» до Росії припинилися, і команді довелося шукати нові продукти на основі тієї ж технічної бази. Саме ця історія визначає характер компанії Усова: її продукти будуються на досвіді зближення і стикування, а не на нових фізичних принципах.
Нинішній контекст Усова також пов'язаний з підтримкою молодих компаній. На початку 2023 року Kurs Orbital брала участь у Saudi Space Commission Pre-Accelerator, програмі, яку проводила Саудівська космічна комісія спільно з Techstars, одним із відомих американських акселераторів. Програма тривала з січня по березень 2023 року. Того ж року Усов брав участь у Seraphim Space Camp. Тому його місце серед наставників Space Frontier виглядає логічним продовженням ролі, яку він відіграє в європейському стартап-середовищі.
«Космос по-прежнему бізнес, який не прощає», — попереджає Де Анджеліс.
Сама фраза Де Анджеліса звучить як нагадування про ціну помилки. Для проєкту, який обіцяє безпеку та екологічність, головна перевірка полягатиме в тому, чи зможе двигун пройти наземні випробування і вийти на суборбітальний політ у визначені терміни. Поки що інтерв'ю фіксує план і склад партнерів, але не результати стендових тестів.
Пізніше Space Frontier потрапила в колонку Obloo #Perspectives, де поряд з нею було опубліковано інтерв'ю Володимира Усова. Тоді ж стало видно, що стартап і проєкти Усова працюють в одній італійській екосистемі, яка об'єднує інвесторів, технологічні парки та наставників з Турина і Неаполя.
1
