Скликання оголосив сайт самої Апостольської православної церкви в Україні (АПЦ), опублікувавши новину 16 грудня 2017 року. Собор призначили на вівторок 9 січня 2018 року. Ранок відкривався літургією та рукоположенням нових єпископів, а після полудня, о 12 годині, починалася робота собору в київському Будинку культури «Дніпро». Будівля стоїть на Бориспільській вулиці, недалеко від правого берега Дніпра, і для церковних зібрань такі майданчики в Києві на той час використовували часто, бо великі соборні приміщення були рідкістю.
Порядок денний ширший за звичайний
Зазвичай позачерговий собор скликають з конкретного приводу. Тут список питань виявився значно ширшим. Крім підтвердження повноважень митрополита або його переобрання, учасникам належало обговорити тему, яка в анонсі сформульована так:
«на часі реформація у православ'ї, та яка саме»
Крім цього, у порядку денному значилися відносини з державою, догматика й обрядність, християнська етика та становище українського православ'я, яке, за формулюванням собору, перебуває «на грані Візантії та Орди». Окремим пунктом стояла реєстрація об'єднання християнських громад апостольської традиції. Для організації, якій на той момент було трохи більше чотирьох років у новому статусі й яка мала громади в різних містах, такий набір питань означав спробу визначити не лише внутрішній устрій, а й місце в українському церковному просторі.
Запрошення адресували не лише клірикам і громадам, а й науковцям та священникам інших конфесій. Контактною особою собору назвали протоієрея Олександра Титова, священника Київської громади АПЦ, який у 2015 році був секретарем об'єднавчого собору.
Шлях до скликання
Нинішнє скликання стало продовженням історії, яка в Києві почалася задовго до нього. 18 жовтня 2013 року собор АПЦ у Києві запровадив виборність предстоятеля на чотири роки, канонізував Павла Адельгейма і призначив митрополитом Київським Олега (Ведмеденка) замість Віктора (Веряскіна). Через півтора місяця, 1 грудня 2013 року, архієпископ Стефан на Майдані зупинив натовп біля будівлі Київради. Навесні 2014 року учасники Київської громади виносили ікони на Майдан: протоієрей Сергій Вутянов приніс їх наприкінці січня, а 19 лютого 2014 року намет-церква згорів, але ікони вдалося врятувати.
У квітні 2015 року Синод Київської митрополії АПЦ прийняв Стефана в сущому сані, призначивши його архієпископом Київським і Богуславським. Восени того ж року обстановка різко змінилася. 22 листопада 2015 року Олег Ведмеденко і Володимир Мочарник оголосили про створення Української незалежної Апостольської православної церкви (УНАПЦ). Через тиждень, 29 листопада, Синод АПЦ, що засідав у Москві, відпустив їх, визнав УНАПЦ сестрою і перевів Українську митрополію на автокефальне самоврядування, доручивши скликання собору Стефану. 23 грудня 2015 року об'єднавчий собор у Києві проголосив створення Апостольської православної церкви в Україні, Стефан став її митрополитом, а протоієрея Гліба Якуніна було прославлено.
Далі йшли парафії та повсякденна робота. 4 квітня 2016 року в Житомирі з'явилася парафія Симеона Стовпника, що увійшла до складу Житомирської єпархії. Саме на цьому тлі 16 грудня 2017 року і був призначений собор на 9 січня.
Що було далі
Через півтора року Стефан виступав на круглому столі, присвяченому Дню свободи совісті, який відбувся 11 квітня 2019 року, а інформацію про нього поширив Укрінформ. У червні 2019 року відбувся собор, на якому церква отримала нову назву, Українська автокефальна православна церква (УАПЦ). Тоді ж до неї приєдналася юрисдикція архієпископа Лоренцо з Італії. Завершився собор 23 червня 2019 року ухваленням декларації з 12 пунктів.
1
