За словами Десницького, у травні в соцмережах почали з'являтися публікації з його старими цитатами з фейсбуку, які, як він стверджував, добиралися певним чином і інтерпретувалися поза контекстом. Це призвело до публікації LRT, де, за його словами, оголошувалося, що він був прихильником анексії Криму. Десницький виступив із спростуванням на сайті університету, заявивши, що ніколи не підтримував анексію Криму, і нагадав, що підписав відповідну заяву напередодні так званого «референдуму» в Криму, а також засудив війну в перший же день її початку в лютому 2022 року. Керівництво університету, наскільки він розумів, було задоволене цим поясненням.
У нього був річний контракт за грантом із позабюджетних коштів, який закінчувався, але продовження вже було підписано. Про те, що більше не працюватиме в університеті, Десницький дізнався від журналіста; контракт скасували після другої публікації LRT того ж дня в серпні, коли знайшли його статтю 2012 року. Формальні підстави для розірвання контракту, за його словами, були інші й не пов'язані з цією публікацією. Розмови на цю тему з керівництвом університету в нього не було.
Про терміни «окупація» і «анексія»
Десницький заявив, що сьогодні не підписався б під тим текстом — не через переїзд до Литви, а тому що його ставлення до багатьох речей сильно змінилося. У тій публікації, за його словами, в одному з перших абзаців ясно говорилося, що приєднання було насильницьким, порушувало норми міжнародного права і супроводжувалося терором; у публікації LRT це, за його твердженням, згадано не було.
«Якщо балтійські країни хочуть, щоб це називали окупацією, вони мають право бачити свою історію так, як вони її бачать».
Він також говорив про проблеми в країнах Балтії на момент приєднання і про міжнаціональні відносини в Латвії та Естонії після відновлення незалежності. Тепер, за його словами, він вважає, що обговорювати ці питання, особливо в контексті війни в Україні, зовсім не час. У 2012 році, додав він, був інший контекст, і він сам був іншим: «люди змінюються».
Про зміну поглядів
Десницький розповів, що за останні пару років змінився сильніше, ніж за попередні 20. Він назвав однією з великих подій анексію Криму в 2014 році, коли вперше опинився в ситуації, де потрібно було ясно висловити позицію, відмінну від вимог держави. У березні 2014 року він підписав заяву, після чого, за його словами, довелося платити ціну: його перестали брати на низку посад, розривали підписані контракти, вилучали з книг уже прийняті тексти. Другою важливою подією він назвав вторгнення в Україну в лютому 2022 року, коли «просто зруйнувався світ». Досвід еміграції, за його словами, теж сильно змінює людину.
Він розповів, що, опинившись у Литві, подивився фільм «Екскурсантка» про депортацію до Сибіру і що відвідання IX форту в Каунасі та Музею окупації справило на нього глибоке враження — зокрема, тим, наскільки свіжою є пам'ять про репресії в литовському суспільстві.
Про слово «Прибалтика» і пропаганду
За словами Десницького, йому пояснили, що в країнах Балтії не люблять слово «Прибалтика», оскільки за аналогією з Приамур'ям і Причорномор'ям воно означає околицю. Він намагається не користуватися цим словом, оскільки воно ображає людей, і вважає, що такі речі потрібно спокійно пояснювати, а не одразу звинувачувати співрозмовника.
Він стверджував, що кремлівська пропаганда ефективна і діє не лише на території Росії, і що самих лише заборонних заходів недостатньо — потрібна конкуренція, зокрема російськомовна антивоєнна журналістика й мистецтво. За його оцінкою, у прокремлівської поезії немає талановитих віршів, а в антикремлівської є яскраві зразки.
Про становище російськомовного населення в Литві Десницький сказав, що про це варто говорити тим, хто має тут постійне місце проживання; у його колі спілкування немає тих, хто хоч нейтрально ставився б до війни й путінського режиму. Оцінювати демократичні інститути в країнах Балтії він не вважає себе вправі — це мають робити громадяни цих країн.
1
