Технологія, на якій побудований Ceramo One, називається binder jetting. Тонкий шар керамічного порошку розподіляється по платформі, а головка вибірково наносить сполучне, склеюючи потрібні ділянки. Платформа опускається, наноситься наступний шар, і деталь формується повністю, після чого її випалюють. Головна відмінність від традиційного виробництва в тому, що форма не потрібна. Внутрішня порожнина, ґратка або канал з'являються там, де їх задала програма, а не там, куди можна дотягнутися інструментом або вийняти з прес-форми.
Компанія пропонувала застосовувати машину для посуду й декору, прикрас, технічних деталей і навіть кісткових замінників. Чашка друкується за дві-три години, тоді як традиційний цикл із формами та глазур'ю займає приблизно десять днів. Палітра налічує понад сто кольорів, а оздоблення буває матовим, глянсовим і непрозорим.
Економіка була не менш важливим аргументом. Друк коштує вісім центів за квадратний сантиметр проти дванадцяти–п'ятнадцяти по галузі. Сам принтер коштує від 25 тисяч доларів і продавався за попереднім замовленням. Машина працювала з роздільністю 20 мкм і швидкістю 160 мм/с, і для кераміки це були серйозні параметри, а не демонстраційні.
Шлях від книжок до кераміки
Шлях до керамічного принтера починався не з кераміки. 2010 року Володимир Усов купив перший iPad, і з цієї покупки виросла ідея інтерактивних книжок. 2011 року в Одесі заснували видавництво Gutenbergz. 2 грудня 2012 року «Пригоди Шерлока Холмса» вийшли в App Store, на рік пізніше від плану, а старт проєкту коштував приблизно 25 тисяч доларів. Як повідомляв AIN у березні 2013 року, застосунок набрав 23 тисячі завантажень, 70 % продажів припало на США, а команда складалася з семи осіб. 2013 року Усов уперше побачив 3D-принтер на виставці в Нью-Йорку.
У жовтні 2014 року запустили Kwambio, яку заснували Усов і Дмитро Кривошей. У червні 2015 року компанія увійшла до Techstars Boston, акселератора, який у літньому наборі взяв дванадцять команд. Резиденти отримали 650 тисяч доларів від Techstars і ангелів. Другим українським учасником того ж набору стала GV Machines, засновник якої Єгор Анчишкін теж працював над 3D-друком. 2016 року в Одесі запрацювала фабрика керамічного 3D-друку, яка могла випускати до 1000 виробів на місяць, а метал значився в планах. У жовтні 2017 року Kwambio залучила 500 тисяч доларів від Empire State Capital Partners і Impulse VC, і незадовго до цього раунду компанія й показала Ceramo One.
Від CES до кісток
Через рік, на CES 2019, Kwambio показала вже дві машини: Ceramo Zero Max за 5 тисяч доларів і Ceramo Two за 45 тисяч. Того ж місяця компанія брала участь в акселераторі STANLEY+Techstars у Гартфорді. Ще 2018 року MC.today писав, що General Electric замовила кілька принтерів, а згодом клієнтами називали GE і Stanley. Улітку 2018 року повідомляло про переговори з NASA щодо «3D-атласу тіла» для Міжнародної космічної станції, однак про ці переговори розповідав сам Усов, і контракту в публікаціях не було.
Ідея друкувати кістки отримала окреме продовження у квітні 2019 року, коли компанія представила ADAM. Проєкт працював із біосклом і біополімером, а інвестором став WeFund Ventures. Доклінічні випробування йшли в Україні, а запуск, за обіцянкою, мав відбутися до кінця 2020 року. Саме так починався новий етап роботи, який виріс із кераміки, показаної в Лас-Вегасі за рік до цього.
1
