АПЦ, або Об'єднання православних громад апостольської традиції, була централізованою структурою зі своїм Синодом і предстоятелем. Її українська частина жила за власною логікою: у жовтні 2013 року собор у Києві обрав митрополитом Київським єпископа Олега (Ведмеденка), замінивши Віктора Веряскіна, а собор того ж року канонізував Павла Адельгейма. Предстоятелем усієї церкви залишався митрополит Віталій (Кужеватов), митрополит Московський.
Витяг з протоколу Синоду датований 29 листопада 2015 року, і того ж вечора його опублікував запис у livejournal-блозі Синоду. Синод задовольнив прохання митрополита Олега про складення повноважень глави Української митрополії, звільнив його з усіх адміністративних посад і висловив подяку за служіння. Прохання про перехід на автокефальне служіння подали і Олег, і єпископ Володимир (Мочарник), який на Закарпатті та в Чорногорії служив єпископом, а згодом став співзасновником УНАПЦ.
Нову церкву Синод визнав церквою-сестрою зі збереженням євхаристійного спілкування. Питання про її статус винесли на затвердження Помісного собору АПЦ. Для спільного собору АПЦ і УНАПЦ створили постійну комісію під співголовуванням митрополитів Віталія й Олега, тобто головних фігур попереднього порядку і нового об'єднання.
Рішення про Українську митрополію
Головне рішення стосувалося тих громад, які залишилися в АПЦ. Синод сформулював його прямо:
перевести Українську митрополію АПЦ на повністю автокефальне самоврядування
Синод АПЦ, 29.11.2015
У тексті рішення причиною названо «воєнно-політичну ситуацію». Самоврядування вводилося до нормалізації російсько-українських відносин, а керуватися належало указом патріарха Тихона № 362. Вислів «виникнення окремої української юрисдикції», який зустрічався в обговореннях, потребує уточнення. За текстом витягу тут два окремі процеси. Перший стосується УНАПЦ Ведмеденка, яку Синод визнав сестрою. Другий стосується самоврядування Української митрополії, яку належало зібрати заново.
Собор Української митрополії та вибори нового митрополита всієї України Синод доручив архієпископу Київському і Богуславському Стефану (Негребецькому). Він 1942 року народження, брав участь у Духовній раді Майдану. У грудні 2013 року на Майдані він зупиняв натовп біля будівлі Київради, а в квітні 2015 року Синод Київської митрополії АПЦ прийняв його в сущому сані й призначив архієпископом Київським і Богуславським. Відповідальним представником Синоду в організації собору він став саме тому, що його авторитет у Києві був визнаний і всередині церкви, і за її межами.
Документ підписали митрополит Віталій як предстоятель, митрополит Хайро, який курирував Центральну й Південну Америку, єпископи Григорій Варязький і Балтійський, Михаїл Гессенський і Біхарський, а також секретар Синоду єпископ Симеон Крутицький і Коломенський. Оголошення Олега й Володимира сайт АПЦ в Україні опублікував 1 грудня, тобто вже після рішення Синоду, і це добре видно за порядком подій: спочатку вихід і створення УНАПЦ, потім відповідь Москви.
Олег Ведмеденко залишився в історії української апостольської громади як перший предстоятель УНАПЦ. У листопаді 2021 року його не стало, про загибель того ж місяця повідомила АПЦ в Україні. На час виходу з АПЦ він був єпископом Волинським і Галицьким, а своє служіння розпочинав у Луцьку.
Практичні наслідки рішення проявилися наступного місяця. 23 грудня 2015 року в Києві пройшов об'єднавчий собор, на якому парафії, що залишилися в Українській митрополії, зібралися під одним керівництвом, і Стефан став митрополитом Київським і всієї України АПЦ в Україні.
1
