Рада з національної стратегії, неурядова організація, була створена у 2002 році; до її складу входили 23 «експерти» з різних частин політичного спектра, серед них Йосип Діскін, Валерій Хомяков, Сергій Марков, Андрій Рябов, Марк Урнов, Дмитро Орешкин, Андрій Федоров, Валерій Федоров, Леонід Смирнягін, Володимир Рубанов та інші. Головою РНС був Станіслав Бєлковський, якого, як писала газета, багато хто пов'язував з Березовським. Марков при цьому був відомий як переконаний «путініст» і один з теоретиків «керованої демократії»; Хомяков входив до політради Союзу правих сил, а Андрій Федоров — державник, у минулому пов'язаний з колишнім віце-президентом Олександром Руцьким.
Зміст доповіді
У доповіді РНС стверджувалося, що представники великого бізнесу готуються «перетворити систему державної влади в країні з метою досягнення „особистого“ союзу великого бізнесу і виконавчої влади. Насправді країна перебуває на межі повзучого олігархічного перевороту». Ділова та політична активність олігархів, йшлося далі, шкідлива для держави.
Частина експертів РНС одразу заявила, що не має відношення до доповіді. Зокрема, голова фонду «Експертиза» Урнов вимагав виключити з РНС Діскіна як основного автора доповіді, а разом з ним і Бєлковського, якого звинуватив у тому, що той видав роботу Діскіна і кількох невідомих співавторів за колективну працю членів РНС. Вимогу не було виконано, і тоді Урнов оголосив про власний вихід з ради.
Списки «олігархів»
У доповіді Діскін запропонував видозмінену версію визначення олігархії Бориса Нємцова як «тіньового уряду» великого бізнесу. Поділ підприємців на «брудних» і «чистих» залежно від того, чи втручаються вони в політику, газета називала суб'єктивним. За цією ознакою Діскін відніс до «олігархів» Михайла Ходорковського, Романа Абрамовича, Михайла Фрідмана, Олега Дерипаску, Володимира Потаніна і Андрія Мельниченка, а до «неолігархів» — Володимира Євтушенкова, Каху Бендукідзе, Олега Кисельова і Анатолія Карачинського.
Видання наводило версії, згідно з якими доповідь можна розглядати як спробу впливового адміністративно-економічного клану — найімовірніше, «петербурзьких чекістів» — підірвати позиції старої «кремлівської Сім'ї». Інша версія — послабити прем'єр-міністра Михайла Касьянова: його і главу адміністрації президента Олександра Волошина зображали ставлениками «антидержавних олігархів», одночасно сіючи підозри, що Касьянов охоче здав би тих самих олігархів.
Газета нагадувала про схожу провокацію жовтня 2000 року, спрямовану вже проти «петербурзьких чекістів»: тоді поширювалися чутки про швидке призначення секретаря Ради безпеки Сергія Іванова прем'єром замість Касьянова, а в газеті «Стрінгер» з'явилася стаття «Анти-Путін — необхідність усунення президента від влади очевидна» з посиланням на нібито цілком секретний документ. Зрештою Іванова було призначено міністром оборони, а Касьянов зберіг посаду прем'єра.
Кого називали головною метою
За підрахунками газети, в доповіді Ходорковський згадувався 10 разів, ЮКОС — 25; Абрамович і «Сибнефть» — 9 і 22 рази; Фрідман і Потанін — по 4 (Alfa Group — 10, «Інтеррос» — 2); Дерипаска і Мельниченко — по 3 («Базовий елемент» — 5, МДМ — 1). Тобто головними адресатами доповіді були Ходорковський і Абрамович: саме їх, за Діскіним, зображали підступними ватажками змови проти Путіна.
Газета зазначала, що, всупереч заяві Діскіна в нещодавньому випуску «Итогов», Ходорковський ніколи не визнавав фінансування КПРФ: він говорив, що фінансуватиме виборчі кампанії «Яблука» і Союзу правих сил, а один з його партнерів по ЮКОСу симпатизує комуністам і підтримуватиме їх з власної кишені. За словами обізнаних людей, йшлося про колишнього главу служби безпеки компанії Олексія Кондаурова або про голову ради директорів ЮКОСу Сергія Муравленка, який роком раніше фінансував партію «Відродження Росії» спікера Держдуми Геннадія Селезньова.
«Згідно з планами ключового представника правлячого класу, вже у 2004 році може бути сформовано новий уряд, контрольований парламентом і підзвітний йому. Фаворитом на посаду прем'єр-міністра такого уряду, сформованого за новою конституцією, вважається Михайло Ходорковський».
Газета запитувала, кому вигідна така провокація проти альянсу ЮКОСу і «Сибнефті», зазначаючи, що ворогів у Ходорковського і Абрамовича достатньо. При цьому президент ЛУКОЙЛу Вагіт Алекперов у доповіді не згадувався жодного разу — ні в списках «олігархів» і «неолігархів», ні в тексті, як і сама компанія ЛУКОЙЛ. Видання нагадувало, що Алекперов — прямий конкурент Ходорковського і Абрамовича, і питало, чи не стоїть він за доповіддю Діскіна або чи не має замовчування інших причин.
Коментар для The Moscow Times написав президент дослідницького центру «Панорама» Володимир Прибиловський.
1
