Андрій Десницький — філолог, історик, письменник, фахівець із перекладу та інтерпретації текстів Священного Писання, лауреат премії «ЛібМісія» 2018 року. У лютому 2022 року він підписав лист російських учених із засудженням вторгнення Росії в Україну та закликом вивести війська. Емігрував до Литви, викладав у Вільнюському університеті; трудовий договір було припинено у 2023 році через формулювання в статті 2012 року, що стосувалася радянської анексії країн Балтії. Нині живе в Латвії.
Відкат і насильство
На запитання, чи переживає людство цивілізаційний відкат, Десницький відповідає: «Не бачу суперечності між цими поняттями. Так, це відкат». За його словами, війни стають дедалі більшими, і «є чітке відчуття, що доброго виходу не буде». Він порівнює ситуацію з раннім Середньовіччям, коли на римському Форумі паслися кози, і каже, що людство може не повернутися до попереднього стану десятиліттями. «Я не пророк, але не бачу нічого неймовірного в тому, що особисто я не побачу хоча б того, що було, умовно кажучи, у допандемійному світі», — говорить він.
Розмірковуючи про насильство, Десницький спирається на фільми Андрія Смирнова «Жила-була одна баба» та «Білоруський вокзал». На його думку, війна починається не на порожньому місці: «Будь-яка війна починається в голові. Це не метеорит, який падає, а якась кількість людей каже: „Давайте ми почнемо це робити“». Він також стверджує, що культура може бути «культурою смерті», і наводить приклад книгу Альфреда Розенберга «Міф XX століття», яка, за його оцінкою, важливіша за «Майн кампф» для розуміння нацистської ідеології.
Пропаганда і запит на насильство
Говорячи про сучасну Росію, Десницький зауважує, що люди не обов'язково стали освіченішими, а алгоритми соцмереж дозволяють кожному жити у своєму інформаційному світі. На запитання, чи готував Путін суспільство до насильства за допомогою пропаганди чи вгадав запит, він відповідає: «Був у суспільстві запит на насильство як спосіб розв'язання проблем, як на привід погордитися. Чи використовувала це кремлівська влада? Так, використовувала. Чи підігріла вона це? Так, звісно». Як приклад він наводить фільм «Брат» та його продовження, де, за його словами, гуманістичний посил першого фільму змінився демонстрацією насильства як методу.
Десницький розмірковує і про привабливість зла, згадуючи фільм «Нюрнберг», де Рассел Кроу зіграв Германа Герінга. Стрічку, за його словами, заборонили до показу в Росії. «Мій висновок із „Нюрнберга“ — це про привабливість зла», — говорить він, пояснюючи, що Герінг показаний як людина, яка пропонує психологу доторкнутися до величі. Десницький не береться давати визначення тому, що відбувається в Росії: «Я не готовий давати визначення, їх уже дають багато. У мене є свій компас, який каже: у цьому треба брати участь чи ні. У 22-му році я виїхав, не хочу в цьому брати участь».
Школа і релігія
Відповідаючи на запитання про можливий прихід священнослужителів на «уроки про важливе», Десницький каже, що все залежить від конкретної людини: «Від того, що людина належить до деякої абстрактної великої спільноти, вона не стає ні кращою, ні гіршою». Він згадує, що знає різних священників, і деякі з них могли б багато дати дітям, але в них немає на це часу. Щодо нинішнього становища, його втішає старий вислів: «суворість законів пом'якшується їхнім необов'язковим виконанням».
Він також згадує своє дитинство: школу він закінчив у 1985 році й дізнався про обрання Михайла Горбачова генеральним секретарем по радіо. За його словами, у його покоління не було такого доступу до інформації, як у нинішнього. Водночас він зазначає, що нинішня молодь застала іншу обстановку в Росії, і говорить про «потужне щеплення» свободою, яке, на його думку, неодмінно спрацює. «Але що буде, коли вийдуть у доросле життя ті, хто зараз під цим ідеологічним пресом, не знаю», — підсумовує він.
Говорячи про Володимира Путіна, Десницький заявляє: «Я не бачу там ідеології, я бачу дуже грамотну тактичну гру, при, здається, повній відсутності стратегічних цілей».
1
