Десницький прийшов в університет після початку війни. У травні 2022 року LRT випустила розбір його старих публікацій, де йшлося, що до 2014 року він виступав за проведення референдуму про приєднання Криму до Росії. Сам дослідник тоді уточнив журналістам, що ніколи не підтримував анексію Криму 2014 року, «не вважав цей фарс справедливим» і виступає проти вторгнення Росії в Україну. Ректор університету Раймундас Балчюнайтіс говорив, що буде проведена перевірка через ці публікації.
Стаття 2012 року
Сьогодні LRT опублікувала витяги зі статті філолога 2012 року на сайті «Правмир» про радянську окупацію країн Балтії. Згідно з анонсом, автор розмірковував, яке зі слів більше застосовне до подій 1940 року — окупація чи анексія, і як це впливає на ставлення до російськомовного населення держав. LRT виділила два абзаци, в яких, на її думку, вчений «заперечував окупацію країн Балтії»: «Як би абсурдно це не звучало, танки входили в Ригу, Таллінн і нещодавно переданий Литві Вільнюс <…> з повної згоди місцевих урядів. Ні війська, ні населення не чинили скільки-небудь відчутного опору, багато хто радісно вітав Червону Армію, вважаючи її визволителькою від правої націоналістичної диктатури. Далі були срежисовані вибори і прохання про входження до СРСР, але, знову ж таки, як би безглуздо це не звучало, з формальної точки зору свободи при Червоній Армії стало більше, бо до її приходу жодні вибори не були передбачені взагалі».
Реакція Десницького
Андрій Десницький прокоментував новий розбір у фейсбуці. «Звичайно, і я тоді перебував під впливом кремлівської пропаганди, її улюблений прийомчик: "так, звісно, Сталін був жахливий, але подивіться на…" — і в цій статті 2012 року я це транслював, на жаль. І, ймовірно, це не єдиний приклад того, як я це робив, думаючи, що самостійно розмірковую про тонкі та важливі матерії. А потім прийшов 2014 рік. А потім 2022. І стало цілком ясно, куди веде ця риторика і як небезпечно їй піддаватися», — написав він, частково погодившись із претензіями.
«Якби я писав на цю тему сьогодні, я обмежився б лише одним реченням: "Немає жодного сумніву в тому, що приєднання було дійсно насильницьким і порушувало всі мислимі норми міжнародного права, і що репресії дійсно послідували". Це там сказано, і я досі так вважаю. А все інше, про що я там тоді писав, я бачу зовсім інакше 11 років потому», — додав філолог.
1
