Привід для розмови був практичний. AIN.UA незадовго до цього розбирав мультимедійний портал і замислився, за рахунок чого такі сервіси живуть. Автори публікації винесли в заголовок головну дилему ринку: як брати гроші за відео та музику, не порушуючи прав правовласників і не відлякуючи користувачів. Для українського інтернету 2010 року це було не академічне питання. Легальних каталогів було мало, піратські копії працювали безкоштовно, а реклама в роликах лише починала ставати помітною.
Вертикаль замість магазину
Мась вважає, що продаж контенту в роздріб тримається на «вертикалі», тобто на моделі, в якій одна компанія контролює і пристрій, і канал доставки. Він наводить приклад Apple з iPod та iPhone і Amazon з Kindle. Ці компанії не просто продають музику чи книжки, вони створюють замкнене середовище, де покупець не обирає між десятком плеєрів, магазинів і форматів. Прерол, тобто коротка реклама перед початком відео, на думку Мася, теж може стати частиною такої вертикалі, але лише за однієї умови: власник майданчика не повинен перестаратися.
Приклад він узяв із власного досвіду. Купуючи фільм на DVD, Мась, за його словами, іноді змушений дивитися до п'ятнадцяти хвилин реклами, яку не можна пропустити. Роздратування від такої практики зрозуміле кожному, хто хоч раз чекав початку фільму після заставок. Головне в його логіці інше: користувач готовий терпіти рекламу, якщо натомість отримує зручний доступ до контенту без зайвих дій. Мась сформулював це так: «Адже кожна з бізнес-моделей – це культурна традиція». За змістом він мав на увазі, що звичні способи оплати й перегляду виростають із давніх практик споживання, і нові моделі приживаються лише тоді, коли ламають стару звичку м'яко.
Цифри
Конкретні цифри в матеріалі прозвучали з уст Юрія Піскового. За його даними, обсяг ринку інтернет-реклами 2010 року становив близько двадцяти мільйонів доларів. Ринок роялті, тобто відрахувань правовласникам, він оцінив у 30 мільйонів гривень. Прероли, за словами Піскового, приносили близько п'ятої частини рекламних доходів. Ці цифри стосуються, а не Мася, і в матеріалі вони наведені саме як позиція цієї компанії.
Найнаочнішим став показник клікабельності. CTR, тобто частка показів, після яких користувач натиснув на оголошення, у преролі в кліпі «ПараНормальних» становив 14 відсотків. У банера в той самий період, за даними Піскового, було 0,48 відсотка. Різниця майже в тридцять разів пояснює, чому видавці відео охоче переходили до роликів перед переглядом. Банер легко проігнорувати, а короткий ролик, якого глядач і так чекає, змушує дивитися.
«Адже кожна з бізнес-моделей – це культурна традиція».
Що було далі
Мась у 2010 році представлявся в матеріалі як засновник Infostore, але його шлях в інтернеті починався значно раніше. У січні 1999 року він разом із Русланом Дмитраковичем запустив Українську банерну мережу, що працювала на Perl, а перші витрати становили близько ста доларів. У березні 2000 року він очолив «Український портал» (UAPortal). У серпні 2008 року Mail.ua вийшов у закритому тесті, архітектором проєкту був Мась, а інвестиції групи «Інтернет Інвест» перевищили мільйон доларів. Того ж літа він увійшов до числа організаторів першого Українського форуму інтернет-діячів, який у квітні 2009 року зібрав 1280 учасників.
Доля Infostore в ці роки склалася інакше. На початку грудня 2008 року співробітники МВС вилучили сервери проєкту, обшук тривав дванадцять годин. Для ринку контенту це стало одним із помітних епізодів часу, коли суперечки про законність файлообміну перейшли з форумів до судів і кабінетів силових відомств. У 2012 році Mail.ua перейшов до Mail.ru Group. Віце-президент групи Анна Артамонова підтвердила угоду, а за неофіційними даними, вона оцінювалася приблизно в $500 тис. при аудиторії близько 300 тисяч користувачів. У 2016 році Мась став радником «Київстару» з цифрових технологій.
Олексій Мась помер у Києві 6 жовтня 2021 року на сорок восьмому році життя, після хвороби. Про його смерть 8 жовтня повідомив брат Віктор Мась.
1
