Що вилучили
Infostore був не просто сайтом, а одним із найпомітніших ресурсів українського інтернету. За версією «Взгляда», масштаб сервісу такий: близько ста терабайтів даних, переважно аудіо та відео, півтора мільйона сторінок і, за даними Інтернет-асоціації України (ІнАУ), тридцять відсотків щоденного трафіку українських користувачів. Шлях сервісу був довгим. У грудні 2004 року він працював як сайт народних новин під час Помаранчевої революції, а до квітня 2006 року став файлообмінником, доступним через UA-IX.
Постанову про вилучення, за версією видання, виніс слідчий Шевченківського райуправління ГУ МВС у Києві. З офісів забрали гроші, системні блоки, ноутбуки та носії. Член правління ІнАУ Олександр Ольшанський, сам один із інвесторів сервісу, розповів, що сховища вилучали в дата-центрі «Воля-кабель» на вулиці Киквідзе, а обшук в офісі йшов на вулиці Тверській. За його словами, міліція помилково увірвалася і до сусідніх офісів.
Олексій Мась, один із творців Infostore, відповідав на головний аргумент слідства щодо користувачів. «Ми відмовлялися лише надавати інформацію – в обхід закону України – щодо відвідувачів», пояснив він. Позицію сервісу в конфлікті з владою Мась виклав саме так: за його словами, йшлося не про відмову від закону, а про відмову видавати дані відвідувачів без законної процедури.
Віталій Кустов із оцінив події жорсткіше:
«Якщо ми сьогодні за себе не постоїмо, нас задавлять, задавлять свободу слова».
Фон: указ, комісія і чутки
«Взгляд» пов'язав вилучення з тим, що відбувалося в українській мережі навесні та влітку 2008 року. У квітні президент Ющенко підписав указ про блокування та видалення забороненої інформації в інтернеті. Паралельно працювала Національна комісія з питань суспільної моралі, а серед користувачів ходили чутки про можливе закриття ЖЖ. Для багатьох інтернет-проектів це виглядало як початок ширшої кампанії, а не як окрема кримінальна справа.
Масштаб аудиторії пояснював, чому питання стосувалося не вузької групи. Як повідомляла SputnikMedia, у травні 2008 року аудиторія українського сегмента інтернету, уанету, становила 8 млн 471 тис. осіб. Сервіс із третиною денного трафіку такої країни не міг вважатися нішевим, і саме тому реакція галузі виявилася швидкою: Інтернет-асоціація України та учасники ринку виступили на захист Infostore публічно.
Хто стояв за сервісом
Олексій Мась був відомий задовго до Infostore. У січні 1999 року разом із Русланом Дмитраковичем він запустив Українську банерну мережу (УБМ): проект на Perl, над яким працювали три тижні при витратах близько ста доларів. 7 березня 2000 року Мась став директором «Українського порталу» (UAPortal), створеного групою співзасновників, серед яких були Олександр Сорока, Олександр Корешков і Олександр Барабаш з IP-Telecom.
Нові проекти теж не обходилися без складнощів. 22 серпня 2008 року в закритому тесті з'явився Mail.ua, поштовий сервіс, архітектором якого був Мась, а інвестиції в проект становили, за даними видання, понад один мільйон доларів. Проект вела група «Інтернет Інвест». На цьому тлі вилучення серверів Infostore виглядало як удар по одному з найбільших майданчиків українського інтернету в той момент, коли галузь лише починала масштабувати нові продукти.
Обшук, за даними, зібраними до 8 грудня, тривав близько 12 годин. За цей час з дата-центру та офісів вивезли 18 серверів, два сховища і комутатор.
1
