Точніше говорити не про закриття Infostore, а про те, що сервери вилучили в рамках слідства, і сайт перестав працювати, поки обладнання перебувало у правоохоронців. Вилучили вісімнадцять серверів, два сховища та комутатор. Обшук тривав дванадцять годин, і це був не рейд на кілька хвилин, а довга процедура з описом кожної одиниці заліза.
Infostore на той час встиг пройти довгий шлях. У грудні 2004 року, під час Помаранчевої революції, це був сайт народних новин, куди писали самі читачі. До 2006 року він перетворився на файлообмінник, доступний через UA-IX, одну з найбільших українських точок обміну інтернет-трафіком. За словами власників, сервіс збирав до п'яти мільйонів користувачів на місяць, і саме цей масштаб зробив його помітним для правоохоронців.
Версія МВС і відповідь власника
Начальник департаменту МВС з боротьби з торгівлею людьми Михайло Андрієнко розповів, що поліція Бельгії, Франції та Австралії надіслала понад сто запитів про розповсюджувачів дитячої порнографії, і більшість із них стосувалася файлів на Infostore. За його версією, лист керівництву сайту півроку залишався без відповіді. Ці твердження належать стороні обвинувачення, і в матеріалі вони наведені саме як її позиція.
Олексій Мась, відомий в інтернет-середовищі як засновник Infostore, відповів, що востаннє був в управлінні наприкінці серпня. За його словами, постанову на обшук було відскановано на ксероксі самого Infostore, і в ній фігурують матеріали, які компанія сама передала в серпні. Він порівняв масштаб сервісу з інфраструктурою зв'язку:
«Це можна порівняти з телефонною мережею на півтора мільйона телефонів».
Громадський настрій у професійному середовищі теж перевірили опитуванням. У своєму ЖЖ Мась провів голосування, і 54 відсотки читачів висловилися за колективне звернення до МВС. Це не рішення суду і не офіційна позиція галузі, але сам факт опитування показує, що інтернет-спільнота не стала на бік власника беззастережно.
Що каже право
Юрист Михайло Гончарук з правової групи «Домініон» роз'яснив головну відмінність, на якій тримається вся історія. Сервер, за його словами, є майданчиком передачі інформації, а не розповсюджувачем. Однак власник, який знав про файли і не видалив їх, може бути визнаний співучасником. Межа проходить не за фактом наявності матеріалів на серверах, а за тим, що адміністрація знала і що зробила.
Радник міністра Катерина Левченко визнала, що українське право в цій галузі відстає від міжнародного. Терміна «дитяча порнографія» в законі немає, а стаття 301 описує ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів у широкому сенсі. Саме тому кваліфікація справи будується на загальних формулюваннях, а не на спеціальній нормі про захист дітей.
Окрема лінія пов'язана з участю Infostore в проектах, які давно пов'язані з Масем. Разом з Русланом Дмитраковичем він запустив Українську банерну мережу в січні 1999 року, а в березні 2000 року очолив «Український портал» (UAPortal). У серпні 2008 року, коли Mail.ua вийшов у закрите тестування, його архітектором був той самий Мась, а проект залучив понад один мільйон доларів інвестицій групи «Інтернет Інвест». Інвестором Infostore виступав і Олександр Ольшанський, член правління Асоціації інтернет-компаній України (ІнАУ), де 10 грудня пройшла прес-конференція у справі. Іван Петухов, також член правління ІнАУ, був серед коментаторів ситуації.
До 12 грудня сервери залишалися у слідства, сайт не працював, а прокуратура продовжувала розслідування за статтею 301. Питання про те, як закон буде застосований до власника, який знав про вміст і не видалив його, залишилося відкритим, і публічні коментарі з цього приводу звучали різними голосами.
1
