Єпископ народився в Луцьку 18 вересня 1961 року і майже все життя прожив у цьому місті. Він закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації та Волинську духовну семінарію, був членом Національної спілки журналістів України, а 2009 року став дипломантом премії імені Івана Франка. Редакція «Волинських Новин» нагадала, що він був засновником і постійним ведучим Біблійної школи духовного вдосконалення, богословом, письменником, проповідником і місіонером.
Школа з'явилася в лютому 1997 року при Свято-Троїцькому соборі. Тоді ж Ведмеденко став дияконом Української православної церкви Київського патріархату. 2006 року, після конфлікту з цією церквою, його висвятили на священика Української апостольської православної церкви, а 2012 року він став єпископом. З 2013 року він очолював Волинську і Галицьку єпархію. Останні книги єпископа, «Духовні дороговкази» та «Пояснення церковних богослужінь», вийшли 2019 і 2020 року, а раніше була опублікована збірка «Ключ Давидів» (2001).
Аварія на проспекті Василя Мойсея
14 листопада, приблизно між 21 і 22 годиною, Роман Савич, 22-річний водій із села Жидичин, виїхав на тротуар на проспекті Василя Мойсея і збив шістдесятирічного єпископа. Машиною була Mazda 6, що належала дружині водія. За даними «Волинських Новин», у Савича зафіксували 1,27 проміле. Після наїзду він поїхав до парковки торгово-розважального центру «Промінь», де його затримали перехожі та патрульні. Сам центр тоді не був пов'язаний з пригодою нічим, крім місця затримання.
Ведмеденка відвезли до Луцької міської клінічної лікарні, де він помер уранці 15 листопада. Видання написало про це так: «вранці 15 листопада його серце перестало битись». У редакції «Волинських Новин» висловили «щире співчуття рідним, близьким та знайомим загиблого». У коментарях під заміткою читачі згадували проповіді єпископа та недільну школу для підлітків, яку він вів наприкінці 1990-х.
вранці 15 листопада його серце перестало битись
Увечері 15 листопада в храмі «Христового Воскресіння», настоятелем якого був єпископ, відбулася літія. Наступного дня, 16 листопада, відспівування та похорон відбулися у дворі храму. Того ж дня Луцький міськрайонний суд, суддя Алла Палюшко, заарештував Савича на 60 діб без застави, тобто до 12 січня 2022 року. Справу кваліфікували за частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України, яка стосується порушення правил безпеки руху водієм у стані сп'яніння, що спричинило смерть.
Судимість, яка не виконувалася
Савич був судимий і до цієї аварії. Влітку 2020 року він напав із газовим балончиком на муніципальних охоронців Луцька і отримав три роки обмеження волі за частиною 2 статті 350 Кримінального кодексу. 19 жовтня 2021 року Волинський апеляційний суд залишив цей вирок у силі, але покарання не виконувалося. Саме ця історія потрапила в публікації 17 листопада, коли кілька видань написали про попередню судимість водія.
Родина загиблого домагалася тяжчої кваліфікації. 17 грудня було опубліковано відео моменту аварії, і вже 24 грудня слідство завершили, додавши частину 1 статті 135 КК, яка передбачає залишення в небезпеці. На засіданні 7 лютого 2022 року Савич заявив, що «не тікав». 22 лютого 2022 року суд засудив його до 8 років 6 місяців позбавлення волі та 9 років позбавлення права керувати транспортними засобами.
7 вересня 2022 року Волинський апеляційний суд залишив вирок без змін.
1
