Апостольська православна церква, яку очолює митрополит Московський і всеросійський Віталій (Кужеватов), зібрала в Києві духовенство і мирян наприкінці жовтня 2013 року. Відкриваючи собор, предстоятель звернувся до учасників із привітанням, після чого зібрання перейшло до порядку денного, який зрештою виявився ширшим за звичайну церковну звітність. Звіт про собор, опублікований на сайті АПЦ в Україні 22 жовтня, фіксує і канонічні зміни, і кадрові рішення, і першу соборну постанову про прославлення.
Сан і посада
Головна реформа стосувалася управління. Посади предстоятеля і митрополитів стали виборними на чотири роки з правом переобрання і дострокових перевиборів. Титул «митрополит» тепер додається до архієрейського сану лише на строк, тобто перестає бути довічним статусом. Обґрунтування цієї зміни дав єпископ Волинський і Галицький Олег (Ведмеденко). Як сказано у звіті про собор, «Більш високого сану ніж Єпископ в Церкві не існує», а митрополит є посадою, а не окремим саном.
Собор підтвердив всеукраїнський статус Київської митрополії та її Синоду з титулом «Митрополит Київський і всієї України». Згідно зі звітом самої АПЦ, саме це формулювання закріпило за київською кафедрою загальноцерковне значення в межах країни, а не лише місцеве.
Вибори і порядок хіротоній
Таємним голосуванням предстоятелем на чотири роки було переобрано Віталія (Кужеватова). Митрополитом Київським і всієї України замість Віктора (Веряскіна) було обрано Олега (Ведмеденка). Веряскін за власним проханням був виведений за штат із титулом «митрополит за штатом». У 2019 році він очолив Апостольський оцерковлений, тобто АОЦ, і ця подальша доля церковного діяча добре показує, наскільки швидко змінювалися юрисдикції в українському православному просторі того часу.
Собор також встановив порядок хіротоній. Кандидата на єпископське служіння висувають не менше трьох громад, потім проходить попереднє випробування, а остаточну згоду дає митрополит після ради з усіма єпископами. Такий порядок закріплював колегіальність і робив рішення про посвячення видимим для всієї церкви, а не лише для предстоятеля.
Першим рішенням собору стала канонізація ієрея Павла Адельгейма. Собор одностайно визнав його сповідником і вчителем Церкви. Доповідь про життя і спадщину підготував історик Лев Регельсон. З промовами виступили протоієрей Гліб Якунін, секретар Синоду АПЦ, і митрополит Віктор (Веряскін). Ікону святого написав священник Сергій Вутянов, настоятель Київської громади АПЦ.
Вутянов незабаром опинився в центрі подій, які мало пов'язані з соборними рішеннями, але показують, як жила київська громада взимку 2014 року. 5 січня 2014 року він приніс ікони Київської громади на Майдан. 19 лютого того ж року намет-церква згорів, однак ікони вдалося врятувати. У квітні 2014 року з'явилося повідомлення про мироточення, яке тоді обговорювалося в пресі.
Через два роки після собору структура української частини АПЦ змінилася. 22 листопада 2015 року Олег (Ведмеденко) і Володимир (Мочарник), єпископ Закарпатський і Чорногорський, оголосили про створення УНАПЦ. 23 грудня 2015 року в Києві відбувся об'єднавчий собор, на якому була утворена АПЦ в Україні, а митрополитом став Стефан (Негребецький). На цьому ж соборі прославили Гліба Якуніна, який виступав на соборі 2013 року.
У листопаді 2021 року Олег (Ведмеденко) загинув, а в лютому 2022 року єпископи АПЦ України, Росії і США виступили зі спільним зверненням. Воно стало одним із останніх документів, підписаних предстоятелем Віталієм (Кужеватовим), який був переобраний на чотири роки в Києві у жовтні 2013 року.
1
