Технології

«Мишки атакують»: інтернет-медіа в дні Помаранчевої революції

Автор · · 4 хв читання

16 грудня 2004 року Korrespondent.net передрукував статтю російської «Новой газети» про те, як український інтернет змінив висвітлення Помаранчевої революції. Одним із героїв тексту став Олексій Мась, шеф-редактор і творець новинних та політичних проектів українського Уанету. Автори статті, Дар'я Пильнова та Дмитро Шкрильов, включили його UAPortal до п'ятірки головних пошукових порталів країни.

Восени 2004 року українська політика розкололася на два табори, а традиційні медіа значною мірою залежали від власників і політичних сил. Телебачення та великі газети не могли охопити все, що відбувалося на площах, і аудиторія шукала альтернативні канали. Інтернет залишався відносно відкритим простором. Як писала «Новая газета», саме там склалася нова практика збору та поширення інформації. Аудиторія української зони Мережі становила близько десяти відсотків дорослого населення, а у Korrespondent.net, за словами Лесі Мазаник, було 70–80 тисяч унікальних відвідувачів на день.

Мась розповів про свій проект Infostore.org, який у ті тижні був сайтом народних новин. Користувачі самі поповнювали стрічку в режимі реального часу, тому матеріали надходили з багатьох точок одночасно, без очікування редакційного циклу. «Інтернет дає кожному поучаствовать в составлении информационной картини», говорив він, і, на його думку, такі «новости от людей швидше, оперативнее поступают, чем официальная информация».

Дзеркала, прямий ефір і люди з вулиці

Масштаб підключення до подій добре видно за деталями, які навів Мась. За його словами, у сайту 5-го каналу було близько двадцяти дзеркал, тобто копій одного ресурсу на різних адресах, які дозволяли читачам отримати доступ до матеріалів навіть при перевантаженні основного сайту. Одним із перших пряме мовлення з акцій протесту організував сайт. Для аудиторії, звиклої до того, що картинку з площі показують лише телеканали, це було новим досвідом: глядач міг бачити те, що відбувається, без посередників і порівнювати різні версії в один і той самий час.

Сам Мась був людиною, яка знала українську інтернет-інфраструктуру зсередини. У 1997 році він прийшов до Національного банку України, де до березня 2000 року займався процесингом Visa на платформі HP-Unix. У січні 1999 року разом з Русланом Дмитраковичем він запустив Українську банерну мережу: проект написали на Perl приблизно за три тижні, а витрати становили близько 100 доларів. 7 березня 2000 року Мась став директором Українського порталу (UAPortal), який заснували Олександр Сорока, Олександр Корешков і Олександр Барабаш з IP-Telecom. Саме тому в тексті «Новой газети» його портал згадувався серед лідерів пошукової видачі, а не як один із десятків маленьких сайтів.

Що сталося з Infostore далі

Infostore у грудні 2004 року і Infostore через кілька років були різними проектами. У квітні 2006 року, відповідаючи читачам ITUA, Мась описував сайт уже як файлообмінник, доступний через UA-IX. Новий формат, який здавався перспективним під час революції, поступився місцем іншим сервісам. Ця трансформація говорить про те, як швидко змінювалося саме інтернет-середовище України, де щороку з'являлися нові майданчики та нові способи споживання інформації.

У грудні 2008 року історія Infostore отримала продовження, яке мало нагадувало події 2004 року. 4 і 5 грудня співробітники МВС вилучили сервери сайту: 18 серверів, два сховища і комутатор. Обшук тривав 12 годин. Пізніше прес-конференцію у справі провела Асоціація інтернет-компаній України, а сам Мась у 2008 році займався архітектурою Mail.ua, проекту, в який вклала кошти група «Інтернет Інвест».

1Перегляди

Кирило Єршов

Автор

Політичний оглядач

Фото: Maralles