Формальним приводом для конфлікту Михайла Прохорова і Кремля став Євген Ройзман. Як писав «Коммерсант FM», політологи називали повернення голови фонду «Місто без наркотиків» у федеральну політику головною заслугою колишнього голови «Правої справи».
Сам Прохоров звинуватив у своєму вигнанні з партії адміністрацію президента і особисто Владислава Суркова. Член політради «Правої справи» Борис Надєждін в інтерв'ю «Інтерфаксу» заявив, що Прохоров втратив лідерство через свої президентські амбіції: за його словами, конфлікт навколо партії виник через претензії Прохорова на посаду глави держави.
Погляд Бєлковського
Станіслав Бєлковський заявив «Коммерсант FM», що повернення Ройзмана у федеральну політику — найкраще, що встиг зробити Прохоров на посаді голови «Правої справи».
«Він, власне, тільки зараз виходить на федеральний рівень — багато в чому завдяки цьому скандалу. Поєднання якостей, якими наділений Ройзман: репутація Робіна Гуда, погляди російського націоналіста єврейського походження, певна обдарованість до поезії — це ідеальний компот для опозиційного лідера, якщо, звісно, Ройзман сам захоче ним стати», — переконаний політолог.
Оцінки та позиція Ройзмана
Політолог Микола Троїцький своєю чергою говорив, що Кремлю не сподобалася самостійність Ройзмана і Прохорова. За його словами, претензії, які висуваються до Ройзмана, стосуються і Прохорова: обидва «занадто самостійні й непередбачувані», при тому що не є опозиціонерами і підкреслюють лояльність. У цьому ряду Троїцький називав і Олександра Лебедєва.
Сам Євген Ройзман заявив, що вихід його і Прохорова з «Правої справи» — це лише початок їхньої політичної боротьби. Напередодні Михайло Прохоров не виключив, що братиме участь у виборах президента Росії.
Ройзман народився в Свердловську 1962 року, закінчив Уральський державний університет імені Горького як історик-архівіст, фахівець зі старообрядницького іконопису. 1981 року був засуджений за крадіжку, шахрайство і незаконне носіння холодної зброї; спочатку термін був умовним, потім — тюремне ув'язнення, 1984 року судимість було знято. Наприкінці 80-х почав писати вірші, видав кілька збірок, у 90-х займався бізнесом. 1999 року став одним із засновників фонду «Місто без наркотиків», активісти якого за підтримки угруповання «Уралмаш» та його голови Олександра Хабарова боролися з наркотрафіком у місті. Тоді ж заснував приватний музей «Нев'янська ікона». З грудня 2001 по грудень 2007 року був депутатом Держдуми від Орджонікідзевського округу Свердловської області, отримавши на виборах близько 40% голосів, і працював у комісії при уряді Росії з протидії наркотикам.
2007 року регіональна конференція «Справедливої Росії» висунула Ройзмана першим номером одного зі списків партії на виборах до Держдуми, однак на всеросійському з'їзді партії у вересні того ж року його кандидатуру було виключено зі списку.
1
